У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Розбита снарядами й ракетами дорога, зруйноване колись заможне українське село, на обрії — Лисичанський нафтопереробний завод, захоплений і, очевидно, вже розграбований окупантами. З командою аеророзвідників легендарної групи К2 рушаємо на завдання з виявлення противника та корегування вогню по ворожих цілях.
Дорогою на позицію для зльоту говоримо про обстановку на фронті й цікавимося останніми досягненнями аеророзвідників та операторів ударних БПЛА.
Хлопці розповідають про те, як нещодавно виявили та знищили чергову групу ворожої піхоти, що висунулася в бік позицій українських захисників. Таке відбувається ледь не щодня — бойові будні переднього краю… Але за допомогою камери безпілотника їм вдалося розгледіти, як один зі знищених загарбників наостанок таки встиг зробити корисну справу — загубив радіостанцію.
Пішки забрати цінний трофей з поля бою під носом у противника було надто небезпечно, тому вирішили зробити це за допомогою квадрокоптера. До апарата прилаштували саморобну керовану систему захоплення, і «птах» приніс українським захисникам робочу ворожу радіостанцію, яка стала джерелом важливої інформації про наміри противника, розташування його позицій, ефективність дій українських захисників та багато іншого й цікавого з ворожих балачок в ефірі.
Зухвалу операцію розробили й здійснили військовослужбовці з позивними «Поляк» і «Стайгер».
«Поляк» — артилерист, за плечима в нього строкова військова служба, на початку 2014 року уклав перший контракт, потім вступив на навчання до Національної академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. З 2018 року виконує бойові завдання у складі механізованої бригади.
«Використовуючи дрони, у тому числі й не за прямим їхнім призначенням, ми працюємо набагато ефективніше. Якщо на ураження цілі раніше доводилося використовувати 30-40 снарядів, це як книжка пише, то зараз ми цю кількість зводимо до мінімуму — завдяки корегуванню вогню артилерії з БПЛА. Також можемо уразити противника за допомогою скидання вибухових пристроїв з безпілотного апарата.
А радіостанцію забрали так: був штурм наших позицій, який ми відбили. Потім на допомогу ворогу висунулася ще одна група піхоти, яку ми також розбили. Цю радіостанцію вибухом трохи відкинуло від лісосмуги, забрати її вдалося завдяки майстерності та винахідливості пілота», — згадує офіцер.
Оператор БПЛА на псевдо «Стайгер» на війні з 2016 року — спочатку приєднався до Українського добровольчого корпусу «Правий сектор», потім підписав контракт із механізованою бригадою ЗСУ. Виконував бойові завдання на посадах заступника командира бойової машини, командира бойової машини, головного сержанта взводу, зараз обіймає посаду головного сержанта роти. Брав участь у боях під час оборони Світлодарської дуги, Троїцького, Попасної, Авдіївки, Мар’їнки.
— Повномасштабне вторгнення зустрів в окопах у Красногорівці. Ми знали, що вони підуть на нас на Донбасі, але не передбачали, що підуть на Київ, на Житомир, на Чернігів. Те, що вони підуть тут — знали на 100 %, і ми на них чекали, — розповідає військовослужбовець.
За словами «Стайгера», БПЛА він почав освоювати самостійно, починаючи з найпростіших напівіграшкових моделей, за допомогою яких можна було зазирнути на кількасот метрів від своїх позицій. Наразі керує апаратами, які передають інформацію про активність противника, що перебуває за десятки кілометрів. Працює також з ударними БПЛА.
«Нам було поставлене завдання — забрати ворожу радіостанцію. Придумали як, полетіли, подивилися, але з першого разу не вийшло. Потім знахабніли — прилетіли двома дронами, я знизився до самої землі по радіостанцію, а озброєний гранатами безпілотник прикриття контролював, щоб по нашій «пташці» ворог не відкрив вогонь. Інформація, яку ми декілька днів отримували з їхніх переговорів в ефірі, нам суттєво допомогла. Потім вони перепрошили свої радіостанції, але ми з’ясували, хто на яких позиціях перебуває.
Хоча й до цього працювали ефективно, та впевнено продовжуємо: за день можемо знищити до п’ятдесяти загарбників. Вони зовсім ненавчені, йдуть, як м’ясо… Один раз зайшло двадцять дві людини — і одразу ж усі лягли, не встигнувши зробити жодного пострілу в наш бік.
«вагнери» — то взагалі окрема історія, було таке, що їхній поранений три доби пролежав у полі, а через нього всі йдуть і ніхто не забирає — так він і помер, просто від переохолодження. Бачили трупи з двома браслетами — білими й червоними, тобто це хворі на гепатит та ВІЛ. Ми їх тут дуже багато поклали — треба якось думати, як їх заривати, бо незабаром літо», — розмірковує «Стайгер».
