Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Ми досить часто розповідаємо про письменників, які під час військового вторгнення рф відклали в бік літературну працю та пішли воювати. Львів також є і домівкою Всеукраїнського форуму військових письменників — відкритої літературної платформи для воїнів, що вже під час своєї служби ввійшли до лав літературного цеху. А цього разу вже кореспондент нашого видання мав нагоду розповісти любителям літератури про друковану продукцію Інформаційного агентства. А також про власну літературну творчість. Зустріч зі спеціальним кореспондентом АрміяInform полковником Володимиром Скоростецьким відбулася в обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука у Львові.
Насамперед йшлося про те, як зараз військові журналісти долучаються до загальної справи наближення нашої перемоги. Військовий кореспондент розповів учасникам зустрічі, що Інформаційне агентство вже після широкомасштабного вторгнення країни-агресора випустило у світ низку цікавих інформаційних проєктів, спрямованих на популяризацію образу українського воїна у світі. Це, зокрема, фотокнига «Воїни світла, добра, життя».
— Дуже потрібна й важлива книга, яка вже презентується не лише в Україні, а й за кордоном. Основні її дійові особи — українські воїни. Герої оборони Чернігівщини, Сумщини та Київщини. Визволителі Харківщини, Херсонщини. Оборонці Донеччини та Луганщини. Простий воїн, який на власних плечах «вивозить» найважчі бої. І чиїми зусиллями зруйновано російський наратив про «другу армію світу», який вони вибудовували десятиліттями. Хочу зазначити, що ці книги даруються представникам урядів країн світу. Можливо, що переглянувши ці світлини, які увічнюють подвиг українських солдатів та боротьбу нашого народу за свободу, лідери іноземних країн ухвалюють рішення щодо розширення військової та гуманітарної допомоги нашій країні, — наголосив військовий кореспондент.
Але це не єдиний проєкт Інформаційного агентства, про який говорили з учасниками творчої зустрічі. Ще один доробок кореспондентів — освітньо-історичний проєкт «30 війн із Zаклятим сусідом», що вийшов у світ наприкінці минулого року.
— Приємно, що в одному з нами колективі пліч-о-пліч працюють знані історики та краєзнавці. Євген Букет — журналіст, громадський діяч, історик та краєзнавець. Автор численних праць щодо малодосліджених сторінок української історії поставив собі амбітне завдання після того, як долучився до нашого колективу. А саме — зробити опис усіх військових конфліктів, які відбувалися між Україною та росією. І це йому вдалося. Дуже своєчасний і потрібний матеріал. Наша структура видала його у вигляді інтерактивного альбому, де за допомогою QR-кодів можна переглянути фото та відеоматеріали, підтягнути для ознайомлення інші наявні ресурси, аби детальніше ознайомитися з тією чи іншою війною, яку проти України вела росія в різні часи. Це буде помічним як для вивчення історії в межах шкільної програми, так і для самоосвіти громадян або ж і самих воїнів. А освічений — значить озброєний, — підкреслив Володимир Скоростецький.
Зрештою, поспілкувалися і про власну творчість військового журналіста. Адже на фронті він, окрім публікацій про звитяги наших воїнів, почав писати вірші.
— Ми живемо в час швидких новин, блискавичної зміни ситуації в інформаційному просторі. У безлічі інформаційних потоків, де кожен для себе вибирає те, що йому ближче. Світ живе в темпі, який диктують сучасні інформаційні технології. Не є винятком і інформаційні напрямки щодо висвітлення воєнних дій. Але є класичні матерії, над якими не владні жодні зміни. Поезія — одна з таких площин. Мій добрий товариш і колега по армійських лавах та письменництву Олександр Лисак колись зазначив, що вірші — це емоції закапсульовані у вічності. І я з ним повністю погоджуюсь. Адже кожен мій вірш — це побачений чи пережитий мною момент. Інформація, емоція, внутрішній стан, які я хочу передати іншим людям так, щоб вони запам’яталися. Вірш — це своєрідна «спускова скоба», яка відпускає душу, змушує її радіти, плакати, думати. От, до прикладу, вірш, який я написав під час боїв за Київщину навесні 2022 року. Коли люди ховалися в метро від обстрілів, а вчорашні студенти швидко опановували мистецтво використання протитанкових американських комплексів. Вірш-присвята звитязі наших воїнів, що брали в полон елітних десантників з рф. Ба навіть випадок, коли захисник, що приїхав у відпустку додому й на дні наплічника знайшов грудку землі з Донеччини, в якій було кілька зерняток зі згорілого поля, прагне проростити колос зі спаленого ворогами врожаю й подарувати зернята родинам побратимів, які загинули в боях за Донеччину. Це дуже чутливий та емоційний момент. І таких багато. І всі їх хочеться зберегти у віршованих рядках, — каже автор.
Для учасників зустрічі Володимир Скоростецький прочитав декілька власних поезій. З його слів, після перемоги вони обов’язково ввійдуть у збірку, яку військовий кореспондент планує видати.
Фото автора
