Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
24 лютого змінило життя всіх українців назавжди. Того страшного ранку звичайний вчитель фізкультури з Кіровоградщини мирно спав у своєму ліжку. Прокинувся від криків дружини про початок війни.
— Коли моя кохана почала кричати, спершу намагався її заспокоїти, адже думав, що їй просто щось наснилося. Потім увімкнули телевізор і зрозуміли, що це правда. Ніхто не хотів вірити в те, що у XXI столітті таке взагалі можливо… Тоді я ще зателефонував своєму кумові, який вже давно служить у Збройних Силах України, і він підтвердив, що все почалося. Одразу зібрався і вирушив до територіального центру комплектування, адже ми всі повинні захищати нашу Україну, — розповів солдат Віктор кореспондентці АрміяInform.
Чоловік потрапив до інженерного підрозділу, де і проходить службу на даний час. За його словами, від ворога можна очікувати багато чого підступного та цинічного. Коли Віктор разом із побратимами приступили до знешкодження вибухонебезпечних предметів, то місцеві мешканці відразу почали розповідати, де ще російські військові понаставляли пасток.
— Коли ми заходимо в деокуповані населені пункти і починаємо свою роботу, то дивуємось, звідки в нашого ворога стільки підлості. Доволі часто знаходимо вибухонебезпечні предмети в мирних будинках, виходах на городи і на місцях, де рашисти базувалися. Такі «сюрпризи» вони роблять цілеспрямовано, аби спричинити більше смертей, це чисто їхня натура, — доповнив військовослужбовець.
Сапер розповів, що після нашої перемоги мріє повернутися до школи, адже дуже любить працювати з дітьми. Протягом року він постійно отримував листи та малюнки від своїх учнів, котрі неймовірно пишаються тим, що їхній вчитель — справжній захисник.
— Під час уроків намагався дбати не тільки про фізичний гарт наших дітей, але й виховати в них почуття патріотизму та любові до нашої чудової України. Тепер і на власному прикладі показую це своїм учням. Знаю, що вони пишаються мною та чекають, коли повернусь до них, — поділився захисник.
Фото автора
