Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
Як на початку лютого росія відзначала 80-річчя сталінградської битви? На широку ногу — у найкращих радянських традиціях. Промова кремлівського фюрера була наскрізь пронизана брехнею.
Святкуванню цієї дати передувала пропагандистсько-агітаційна кампанія, що прокотилася всією московією. А волгоград — нинішня назва міста — був прикрашений бігбордами, з яких посміхався господар кремля, вітаючи містян. Ба більше, на час святкування місту повернули колишню назву — сталінград!.. Тут спадає на думку російське прислів’я: «чим би дитина не бавилася, тільки б не плакала». А плакати жителям міста є від чого, оскільки останнім часом життєвий рівень більшості з них упав, чимало їхніх земляків склали свої голови в Україні заради забаганок свого вождя. Щоб не псувати путіну настрою, напівзруйновані часом будинки, повз які він мав проїжджати, знесли. А ще — виселили на кілька днів безхатьків і відловили безпритульних собак!
Ну в якій ще країні можливе щось подібне? Хіба що в якійсь африканській. А в якій країні, де десятки мільйони громадян живуть за межею бідності, президент їздить на броньованому лімузині вартістю кілька мільйонів доларів і в супроводі кортежу з майже 30 автомобілів? Правильно, таке можливе тільки в московії. Але жителі міста, напевно, залишилися вдячні своєму керманичу: в день його приїзду всі вони отримали вихідний.
російські воїни — «гідні продовжувачі справ своїх предків…»
Відразу зауважимо, що сталінградська битва увійшла в історію чи як не найбільше військове протистояння двох армій. Вона була однією з найважливіших подій Другої світової війни і стала переломним моментом у перебігу бойових дій на теренах колишнього союзу. Сталінградська битва стала однією з найзапекліших і кровопролитних в історії людства за кількістю сумарних безповоротних втрат.
І місто дійсно було стерте з лиця землі. Навіть сьогодні, через 80 років, моторошно дивитись на відповідні фото.
Загинула там сила-силенна солдатів та офіцерів червоної армії. Але коли б хтось сказав радянським солдатам, які дійсно стояли на берегах Волги на смерть у двобої з нацистами, що менш ніж за 80 років росіяни перетворять у сталінград український Маріуполь, то я не уявляю їхньої реакції!
Після урочистостей, зокрема, покладання путіним квітів до меморіалу на честь захисників сталінграда, відбувся, як це було прийнято в срср, святковий концерт. Перед його початком виступив господар кремля, у звичній для себе манері, він, зокрема, сказав: «Стійкість захисників сталінграда для сьогоднішнього російського війська, всім нам — найважливіший моральний орієнтир, і наші солдати й офіцери вірні йому».
«Забув», правда, нагадати, що свою високу «моральність» «русскоє воїнство» продемонструвало торік навесні. Наприклад, у тій же Бучі, що на Київщині, пограбувавши ледь не кожен будинок, зруйнувавши сотні будівель, вбивши і зґвалтувавши десятки бучан. Такою ж «моральністю» вирізняються ці ординці і на окупованих територіях сьогодні, створивши десятки так званих фільтраційних таборів, які за умовами перебування там людей нагадують радянські концтабори для «ворогів народу».
«Забув» сказати і про те, що це завдяки його «доблесному» війську Маріуполь нагадує сталінград 1943-го! Не обійшлося, як завжди, і без погроз Заходу:
«Ті, хто втягує європейські країни, в тому числі й Німеччину, в нову війну з росією, хто розраховує здобути над росією перемогу, мабуть, не розуміють, що сучасна війна з росією буде для них геть іншою. Ми свої танки до їхніх кордонів не посилаємо, але ми маємо чим відповісти, і застосуванням бронетехніки справа не закінчиться. Усі мають це розуміти».
Так, російських танків, дійсно, начебто немає біля кордонів західних країн. Натомість вони є в Україні — суверенній країні, у симпатіях до якої путін клявся. У путінській свиті було чимало одіозних політиків-українофобів. Один лише леонід слуцький чого вартий! Для тих, кому це прізвище ні про що не говорить, скажу, що цей мерзотник не раз і не два закликав на різних телевізійних ток-шоу до «безпощадної війни з українськими фашистами і бандерівцями». Звісно, що й на берегах Волги льоня не міг обійти увагою Україну: «У 1942–1943 роках солдати червоної армії боролися за кожну оселю, кожну вулицю сталінграда. Так і сьогодні п’ядь за п’яддю наші бійці звільняють російську землю Донбасу від ідейних послідовників Гітлера — українських нацистів».
За словами слуцького, навкруги росії — одні вороги, які сплять і бачать її розчленованою і бідною. А хто сказав, що росіяни живуть заможно? Отож… Дискутувати з цим придуркуватим дикуном не будемо, а порадимо його колегам-депутатам терміново відвести його до лікаря-психіатра. Хоча, як на мене, пацієнт в силу запущеності хвороби давно вже безнадійний.
Потрапив до президентської свити і земляк путіна та за сумісництвом палкий шанувальник Бахуса діма медвєдєв. І навіть процитував поета тютчева, здивувавши оточення путіна, мовляв, коли ж він встигає ще й книги читати? З похмілля чи що? Слухаючи дімона, склалося враження, що він добряче відзначив 80-річчя сталінградської битви, оскільки заявив: «Стає зрозумілим справжня основа стрімких успіхів, що здивували світ, і надзвичайного розширення росії. Починаєш осягати, що так звані завоювання і насильство були найбільш природною і законною справою, яка коли-небудь відбувалась в історії, просто відбулося неосяжне возз’єднання».
Гадаю, більшість росіян до цього і не підозрювала, що їхня країна має стрімкі успіхи. Що ж, відтепер знатимуть. На завершення скажу наступне. Напередодні святкування 80-х роковин сталінградської битви в російському суспільстві вкотре спалахнула дискусія щодо повернення волгограду попередньої назви — сталінград. Абсолютна більшість росіян за це. При чому серед опитаних не виявилося жодного учасника тієї дійсно грандіозної битви! Ось вона, сила російського ТБ і кремлівських пропагандистів на кшталт соловйова, скобєєвої та різних слуцьких…
Під час святкування було сказано багато патріотичних — у російському розумінні цього слова — гасел, висунуто звинувачень на адресу України і практично всього цивілізованого світу. Натомість ніхто не згадав жодного полеглого радянського солдата, що склав свою голову, захищаючи місто на Волзі. Жодного його жителя… А навіщо? На цьому ж у сьогоднішній московії, де більшість московитів вражені мікробами псевдопатріотизму, політичного капіталу не заробиш.
Насамкінець нагадаємо «забудькуватим» московитам, що в сталінградській битві брали участь десятки тисяч українців, з яких чимало отримали звання героя радянського союзу. Так, за даними доктора історичних наук, професора Івана Муковського, станом на липень 1942 року українці становили від 9 до 11 відсотків бійців червоної армії на сталінградському напрямку. А це 30–40 тисяч вояків. У складі знаменитої 62-ї армії генерала Василя Чуйкова, яка безпосередньо вела бої за місто, українців було майже 30 відсотків.
Фото з відкритих джерел
