Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Військовослужбовець окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого на псевдо «Заєць» народився на Волині. Свого часу він допомагав захисникам як волонтер у цивільному корпусі «Азов», потім відслужив три роки за контрактом у ЗСУ та намагався побудувати своє цивільне життя. Маючи за плечима досвід бойових дій, хлопець розумів, що ситуація на фронті може докорінно змінитися, тож вирішив повернутися до рідної бригади.
— Широкомасштабне вторгнення рф в Україну зустрів разом із побратимами на Рівненському полігоні. Я повернувся на службу лише за добу до нього, 23 лютого 2022 року, — розповідає «Заєць». — Згодом ми висунулися на Миколаївщину, де близько місяця утримували населений пункт Благодатне. Проти нас там воювали російські десантники, які внаслідок невдалих штурмових дій,за радянським шаблоном, втратили дуже багато людей та техніки. Вони починали працювати по нас з восьми гармат «Нона», в цей час їхня піхота намагалася підійти до наших позицій, але кожного разу отримувала гідну відсіч.
Самохідна артилерійська гармата 2С9 «Нона» — основна артилерійська система повітряно-десантних та аеромобільних військ, призначена для безпосередньої вогневої підтримки підрозділів повітряно-десантних військ на полі бою.
За час війни військовий вже встиг побувати в різній бойовій обстановці, але найбільше його вразила ситуація, коли за дві доби вони знищили близько 150 російських вояків.
— Одного разу мій підрозділ отримав завдання закріпитися на другій лінії оборони в районі міста Соледар, але так сталося, що майже одразу вона стала першою, — пригадує військовий. — У той час російська артилерія працювала як навіжена, а піхота йшла на нас, наче під наркотою. Росіяни пересувалися по відкритому полю групами по чотири особи – під нашим вогнем вони падали, вставали та знову падали. Окрім близько 150 осіб піхоти, ми також знищили два танки та понад 5 БМП. Я й досі не розумію, як можна гнати людей, як якийсь скот, просто на смерть.
Наразі «Заєць» зі своїми побратимами після невеличкого перепочинку та введення у стрій прибулого поповнення боронить Батьківщину на Харківщині. Хлопець вірить у нашу Перемогу, мріє повернутися до цивільного життя, одружитися та народити дітей, які будуть жити в сильній та вільній Україні!
Фото автора
