Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
— Тренування ляпасами будемо проводити? — жартують бійці штурмової групи під час заняття, яке проводять фахівці Групи контролю бойового стресу однієї з бригад Територіальної оборони, що тримає рубежі на Запорізькому напрямку. Хлопці зморені після інтенсивних навчань, проте уважно слухають психологів. Ті ж розповідають про особливості психологічного стану військових, які ведуть бойові дії.
— Під час та після бою його учасники можуть мати бойові шокові реакції. Серед них розрізняють шок, ступор, рухове збудження, лють, плач, істерику, панічний страх, нервове тремтіння, безпорадність. Пам’ятайте, усі ці стани є нормальною реакцією на ненормальні події, у яких ви перебуваєте, — розказує Оксана Туркевич, фахівець Групи. — У кожного ці стани проявляються по-різному: у когось підвищується серцебиття, бліднішає шкіра, паралізується мовлення, частково втрачається зв’язок із реальністю тощо. Це — нормально. Проте ви маєте володіти методами надання допомоги собі чи побратиму, аби позбутись шоку. Для цього дуже важливо, щоб ви гарно знали одне одного, розуміли базові потреби і особливості характеру своїх побратимів.
Довідково. Завдання Групи контролю бойового стресу — різнопланові. Передусім — забезпечити нормальне ведення бою, запобігати стресовим чинникам, що можуть вплинути на боєздатність військовослужбовців, а також навчити їх прийомів виведення себе чи свого побратима зі стану бойового стресу.
— І, звісно, ми надаємо допомогу тим воякам, які вже перебувають у підрозділі після завершення бойового зіткнення, але не вийшли зі стану стресу. Наше завдання — зняти симптоматику, щоби воїн міг повернутись на поле бою і виконувати наступні завдання. Адже якщо завчасно не допомогти вийти із цього стану, то є високий ризик подальших ускладнень, — прокоментував кореспондентам АрміяInform роботу Групи контролю бойового стресу психолог Олександр Микитюк.
Формат роботи Групи залежить від конкретної ситуації. Психологи постійно відвідують різноманітні тренування, де проводять лекції групам військових і навчають їх вправ із надання першої психологічної допомоги. Часто виїжджають на позиції, де розповідають хлопцям, як поводитись у тій чи іншій ситуації. Олександр наголошує, що часто воїну потрібна поряд людина, якій можна виговоритись. Тож одним із ефективних методів подолання шокових станів є спілкування.
Із тими, хто перебуває в стані гострого стресу, індивідуально працюють у спеціальних пунктах. Якщо ж фахівці Групи бачать, що не можуть вивести людину з цього стану, її переводять до спеціалізованого лікувального закладу.
— У людини може бути істерика, — веде далі Оксана. — Запам’ятайте одне: істерика не любить глядачів. Постарайтесь відвести побратима в бік, щось йому сказати. Ляпаса в такій ситуації бажано не давати, адже, якщо це зробити неправильно, можна зламати щелепу. Спробуйте допомогти словами. Не кричіть, говоріть спокійним і впевненим тоном. Можливо, трішки із натиском. Передусім опишіть ситуацію, що сталась. Запитайте: «Як тебе звати? Як звати командира взводу? Який сьогодні день?». Так ви допоможете більш-менш вивести побратима із шокового стану.
— Але, насамперед, переконайтесь, що ситуація, у якій ви перебуваєте, безпечна, адже ви всі озброєні, — додає Олександр. — Ніколи не підходьте до побратима, який у стані шоку, ззаду. Ви можете його торкнутись, у нього спрацює рефлекс — він розвернеться і вистрелить. Тож підходьте збоку і, при цьому, не тихо. Має відбуватись приблизно такий діалог: «Я „Вітер“». Вася, ти мене бачиш? Ти мене чуєш? Я йду тобі допомогти”. Ви не мовчите. Потім встановлюєте контакт. Намагаєтесь акуратно підійти і відстібнути магазин. Потрібно максимально забезпечити безпеку і собі, і побратимам навколо.
Також фахівці Групи навчили військових декількох прийомів надання само- та взаємодопомоги. І наголосили, що у разі потреби кожен може звернутися по допомогу до психологів підрозділу.
Фото Владислава Дем’яненка
