Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Ти за мене не хвилюйся, можливо, ти вже зрозуміла, що я не боюсь. Мене турбує одне — майбутнє наших дітей. Головне в дітях — це сімейна вихованість і освіта. Це основа майбутнього нашої Батьківщини». Саме таким було одне з останніх повідомлень Івана Фунтового, яке він надіслав своїй коханій дружині Христині.
Увіковічнили пам’ять Івана Івановича, командира відділення взводу протитанкових керованих ракет стрілецького батальйону окремої бригади морської піхоти імені Михайла Остроградського, пам’ятною дошкою на території Старокінного ринку. На заході були присутні родина, друзі, колеги по бізнесу, військові побратими.
Церемонія почалась з урочистого виконання Державного Гімну України. Полотно з меморіальної дошки знімала семирічна донька Івана, після чого усі присутні схилили голови у хвилині мовчання.
Іван Фунтовий був підприємцем на цьому ринку, активістом, котрий відстоював права малого та середнього бізнесу, надавав волонтерську допомогу Збройним Силам під час широкомасштабного вторгнення. Але цього йому виявилося замало, тож чоловік пішов добровольцем у військо. У складі однієї з бригад Морської піхоти України він обороняв Одещину, Миколаївщину, брав участь у звільненні Херсонщини від окупантів. На жаль, під час бойового зіткнення з російським ворогому серпні 2022 року поблизу населеного пункту Лозове Херсонської області Іван загинув.
читайте також:
Меморіальну дошку освятив військовий капелан, отець Василь Вирозуб.
— Ми показуємо собі, нашому суспільству, що не буде забутий ніхто! Ми будемо пам’ятати героїв вовіки. І церква буде молитися за наших відважних воїнів, за усіх тих, хто положив душу свою за волю й незалежність нашої держави, — сказав отець Василь.
Зі словами співчуття рідним виступив керівник у секторі справ ветеранів в Одеській області Микола Сторожук.
Друзі та сусіди по бізнесу відгукуються про Івана як про сильну особистість зі сталевою волею, неймовірним терпінням, загостреним відчуттям справедливості та жагою до перемоги.
— Одного дня, коли ми з іншими підприємцями зібрались на зустріч, Іван сказав, що більше не зможе волонтерити, бо йде захищати нашу країну від агресорів. Ми усі переживали. Коли дізнались про його загибель, то це стало великою втратою для нашого волонтерського штабу. Іван завжди надихав, скільки стимулював! Ми могли покинути волонтерську справу, тому що десь опускаються руки, десь втомлюєшся. Але він казав, що треба тільки вперед. Завдяки цьому наш волонтерський штаб й досі діє. Ми не покинули цю справу і не маємо права цього робити, — розповідає підприємиця та волонтерка Старокінного ринку Людмила.
Крім того, присутні розповіли, як саме обрали місце, де нині встановлена меморіальна дошка.
— Поруч улюблена кав`ярня Івана, де він сидів, пив каву та дивився у сторону свого магазину. Тепер напроти дошки підприємці Старокінного ринку поставили лавку, щоб ми дивилися на Івана, — говорить сусідка по бізнесу Івана.
Вдова загиблого воїна Христина — сильна жінка, котра взяла у свої руки справу покійного чоловіка, якій він присвятив майже 20 років.
— Він знав, куди йде, був готовий на все. Ми теж знали, але навіть нині не готові прийняти це. У глибині душі ми досі чекаємо. Думаємо, він десь там, що колись повернеться, — зі сльозами на очах ділиться емоціями дружина.
Фото автора, відео Євгеній Тристан
