У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Завдяки копіткій роботі кінологічних розрахунків, щодня площа розмінованої української території стає все більшою. Саперам знаходити вибухонебезпечні предмети допомагають їхні чотирилапі друзі. Кінологічна служба у Збройних Силах України була створена у 2017 році. З початком широкомасштабного вторгнення потреба в міннорозшукових собаках зросла у кілька разів.
Про те, як готують до служби собак, їхню участь в миротворчих місіях та розмінуванні деокупованих територій України, розповів начальник кінологічної служби Об’єднаного навчально-тренувального центру Сил підтримки Віктор.
Віктор в Збройних Силах України з 24 жовтня 2007 року. З грудня 2013 по грудень 2014 брав участь у миротворчій місії в Республіці Косово (колишня Югославія) разом з міннорозшуковою собакою «Лорд». Від початку російсько-української війни захисник неодноразово виконував завдання в районі АТО/ООС. З березня 2016 по березень 2017 року брав участь в миротворчій місії в Ісламській Республіці Афганістан на посаді старшого сапера.
— Вікторе, розкажіть, будь ласка, про початок широкомасштабного вторгнення, яким він був для Вас?
— 13 грудня 2021 року я поїхав у ротацію у район проведення операції Об’єднаних сил на посаді командира групи розмінування, тому 24 лютого я зустрів війну у місті Краматорськ Донецької області. Вранці, о 05:00 нас підняли по тривозі. До цього протягом тижня у нас були навчальні тривоги, під час яких ми постійно переміщувались в спеціально обладнанні укриття. І 24 лютого, коли я прокинувся, я думав, що це чергова навчальна тривога і через 15-20 хвилин все закінчиться. Але о 05:15 пролунали перші вибухи на території військового аеродрому. У складі нашого зведеного загону розмінування (мінування) були дві міннорозшукові собаки, яких ми забрали з собою в укриття після оголошення бойової тривоги. Це жахлива картина, коли навколо все горить, лунають потужні вибухи. Для собак це був надпотужний стрес.
Використовувати кінологічні розрахунки міннорозшукової служби в умовах, там де ведеться активна фаза бойових дій, недоцільно. Адже для собак звуки вибухів боєприпасів різного калібру — це сильний подразник на їхню психіку та слуховий аналізатор. Тому найкраще використовувати собак вже на деокуваних територіях.
— Чи виконували Ви завдання з розмінування деокупованих територій з початку широкомасштабного вторгнення?
— З 26 вересня 2022 року по 30 листопада 2022 року я брав участь у розмінуванні деокупованих населених пунктів Донецької області на посаді командира групи розмінування. Під час розмінування виникла потреба у застосуванні міннорозшукової собаки у складі моєї групи. Адже два деокупованих села були на 98% зруйновані після артилерійських та авіаційних обстрілів російськими окупаційними військами, які тривали декілька місяців. Я вперше побачив, щоб усі подвір’я були заміновані, як у цих селах. Садки, городи — все в мінах. Подвір’я були завалені уламками, дуже багато металевих елементів. Міношукачем чи металодетектором було дуже важко здійснювати пошук вибухонебезпечних предметів. Багато мін знаходили саме під рештками будинків і біля самих зруйнованих будинків. Тому я вирішив, що варто застосувати міннорозшукову собаку, для того, щоб ефективно здійснити розмінування цих населених пунктів та нічого не пропустити.
Я звернувся до командира свого зведеного загону про направлення кінологічного розрахунку міннорозшукової служби до своєї групи розмінування. І через декілька днів до моєї групи розмінування приєднався кінологічний розрахунок міннорозшукової служби однієї з військових частин Сумської області. Це значно пришвидшило розмінування і підвищило ефективність нашої роботи.
Міннорозшукова собака «Герта» знаходила міни у таких місцях, де нам було дуже важко їх виявити. Якби не було міннорозшукової собаки — це був би довгий процес пошуку вибухонебезпечних предметів. Адже щоб повністю перевірити подвір’я та завали одного будинку — можна було витратити весь день. А з міннорозшуковою собакою це було швидше та ефективніше.
— Розкажіть, будь ласка, які труднощі виникали під час розмінування деокупованих територій?
— Під час нашої роботи нам дуже заважало цивільне населення. Вони щодня приїжджали до своїх будинків, намагалися забрати щось вціліле. Вони не реагували на знаки «Обережно міни!», «Прохід (проїзд) заборонено». Звісно цих людей можна зрозуміти, адже вони втратили свої домівки і хочуть врятувати чи забрати хоч щось. Проте для нас насамперед було важливо зберегти життя цих людей, і застерегти їх від небезпеки.
Кожного ранку робота нашої групи розпочиналась з того, що ми протягом години об’їжджали ці два села вже по раніше перевірених та очищених дорогах, і виявляли місцевих жителів. Вони рано-вранці, по темному, приїздили до нашого приїзду, ховалися та забирали те, що вціліло з меблів чи побутової техніки.
Також виникали труднощі через те, що було дуже багато скла та цвяхів на подвір’ях та сільських вуличках. Була велика ймовірність того що міннорозшукова собака може дістати поранення лап, тому інструктор «Герти» Андрій одягав спеціальне взуття для собаки. Окрім того, насиченість місцевості вибухонебезпечними предметами була досить висока. Тому потрібно було уважно слідкувати за роботою і поведінкою міннорозшукової собаки. Детально спостерігати, щоб не було механічного контакту з предметами, які собака обнюхує.
— А як саме відбувається процес розмінування за допомогою міннорозшукової собаки?
— Коли міннорозшукова собака знаходить вибухонебезпечний предмет, вона подає знак: або лягає, або сідає. В деяких випадках, коли за наявності певних перешкод собака не може це зробити, потрібно розпізнати у її поведінці сигнал про виявлення вибухонебезпечного предмета: наприклад, вона може зупинитися і завмерти. Кожний інструктор детально знає свого підопічного з малечку. Тому труднощів у Андрія в цьому не виникало.
— Чи траплялись випадки, коли жертвами ворожих вибухонебезпечних предметів ставали свійські тварини?
— Я виявляв рештки спрацьованих протипіхотних мін, які були встановлені в некерованому варіанті (на розтяжках). І їх жертвами були саме домашні тварини: свині, корови, кози і собаки. Вони постягували ці розтяжки, які буди встановлені на подвір’ях, у садках, городах. І ці тварини зберегли комусь життя з місцевого населення, які могли загинути, не помітивши розтяжку.
— Чи змінився з початком широкомасштабного вторгнення процес підготовки службових собак?
— Так, змінився. За новою програмою процес підготовки службових собак триває 5,5 місяців. З початком широкомасштабної війни в рази збільшилась потреба у службових собаках.
Щодня українські війська звільняють населені пункти, які були під російською окупацією з початку війни. І по них велися артилерійські, танкові, мінометні обстріли. Тому в цих населених пунктах велика кількість вибухонебезпечних предметів. Також там, де були росіяни, є велика кількість ручних гранат, встановлених на розтяжках, у хлівах, у будинках, підвалах, гаражах.
Насамперед це ризики для цивільного населення, яке буде повертатися додому, і може стати жертвами цих боєприпасів.
Тому що росіяни, як правило, коли відступають, залишають «сюрпризи» для того, щоб завдати максимальної шкоди, більше смертей серед цивільного населення та військовослужбовців Збройних Сил України. Вони часто встановлюють саморобні вибухові пристрої, використовуючи при цьому звичайні побутові предмети, як корпус для цих саморобних вибухових пристроїв -дитячі іграшки, книжки, м’ячі, аби спонукають людину взяти цей предмет до рук. Тому потрібно бути уважним і обережним та враховувати всі можливі ризики.
— За якими напрямками відбувається навчання службових собак?
— Кожного року навчання проводиться за двома напрямками: кінологічний розрахунок міннорозшукової служби і кінологічний розрахунок вартової служби.
Також під час виконання завдань з розмінування я зіштовхнувся з новим напрямком застосування службових собак в інших силових структурах України. Національна поліція України використовує службових собак для пошуку тіл загиблих військовослужбовців.
— З якого віку розпочинають підготовку службових собак?
— За напрямком підготовки «кінологічний розрахунок міннорозшукової служби» до нас на навчання приїжджають собаки віком від 9 місяців до 2 років.
За напрямком підготовки «кінологічний розрахунок вартової служби» приїжджають собаки віком від 12 місяців до 3 років.
Час служби службових собак — 8 років. Адже після 8 років відбувається процес старіння і фізіологічні можливості собаки зменшуються. Проте, собака може пройти додаткове тестування робочих якостей і якщо результати достатньо високі, термін служби може бути збільшений.
— Чи бували випадки, коли собака через певні обставини не могла виконувати задання?
— Такий випадок відбувся зі службовою собакою, яка разом з нами зустріла війну 24 лютого 2022 року в м. Краматорськ Донецької області.
Її нервова система не витримала постійних обстрілів. Звуки вибухів для нас гучні, а для собаки вони взагалі надпотужні. Після того, як собака повернулась, вона стала дуже боягузливою, лякалась навіть звуку від петард, ставала неконтрольованою, відразу починала шукати собі безпечне укриття, і на команди свого інструктора не реагувала. У неї був сильний психологічний стрес, тому подальший процес її тренування був неможливий. Наразі вона знята з військово обліку. Дуже важко проводити психологічну реабілітацію собак.
— А що відбувається у разі, якщо інструктор змінив місце проходження служби?
— За кожним інструктором закріплюється службова собака, яка працює із ним (нею) від початку навчання і до закінчення своєї служби. У разі, якщо інструктор змінює місце проходження служби або звільняється з лав Збройних Сил України, тоді службова собака перезакріплюється за іншим інструктором. У такому випадку, все починається з початку, адже між собакою та інструктором повинен бути контакт, інакше — ніяк, діла не буде.
— Як довго без перерви собака здатна шукати вибухівку?
— Все залежить від індивідуальних особливостей службової собаки, від кліматичних умов, від місцевості, де буде працювати міннорозшукова собака, а також від інших умов, що впливають на її роботу. Коли ми приїжджаємо в населені пункти на розмінування, то собака в середньому через 30 хвилини може втомлюватись через величезну кількість об’єктів, які треба перевірити. Але є випадки, що собаки працюють під час пошуку набагато довше і менше втомлюються. Я ж кажу, що це все індивідуально.
Міннорозшукова собака використовує свій нюх під час пошуку — і це є великим навантаження на її нервову систему. Собака — не робот. Їй потрібно дати 20-30 хвилин відпочинку, напоїти, і потім можна продовжувати працювати.
— Вікторе, розкажіть, які найпоширеніші породи серед службових собак у Збройних Силах України?
— Для міннорозшукової служби найчастіше використовують такі породи собак, як бельгійська та німецька вівчарка, також зараз почали застосовувати голландських вівчарок. Ці породи дуже витривалі й у них хороший нюх. Вони також добре працюють в різних кліматичних умовах.
Раніше також застосовували лабрадорів, але вони вузькопрофільні, тільки для пошуку. А ці вівчарки є універсальними, їх можна використовувати ще й для захисту. У деяких випадках собака може захистити інструктора, адже для неї він — господар, а всі інші — не друзі.
Наприклад, спецпризначенці навчають та використовують штурмових собак. Для них головне — швидкість собаки та її можливість активно вести боротьбу. В реальних умовах більшість людей не встоїть проти штурмової собаки.
— Де повинні проживати військові службові собаки?
— У військових частинах є спеціально обладнані місця утримання службових собак. Вони проживають у вольєрах. Також є спеціально обладнані кухні, де готують їжу для службових собак, спеціально обладнані навчальні місця, де відбувається процес їх дресирування та тренування.
За потреби, інструктор може взяти закріплену за ним службову собаку до себе додому. Це чудовий варіант, оскільки собака постійно зі своїм інструктором. І це сприяє покращенню їхнього контакту.
— Під час повітряних тривог службових собак ховають в укриття?
— Так, звичайно. Кожен з інструкторів прибігає, забирає свою собаку, і біжить з нею в укриття.
— Коли закінчується період служби собаки, якою є її подальша доля?
— У кожній області є філії Всеукраїнської федерації кінологічного спорту, куди можуть передавати службових собак після закінчення їх служби.
З мого досвіду, який я набув під час участі в миротворчих місіях, то в країнах-членах НАТО до службових собак ставляться як до рівноцінного військовослужбовця. У них для службової собаки, яка йде на пенсію, влаштовують святкову церемонію. Її інструктор одягає парадну форму, на собаку одягають спеціальний тактичний жилет, кріплять всі її медалі та відзнаки, які та отримала за період служби.
Якщо службова собака загинула у бойових діях, її хоронять з почестями. Собаку кладуть в труну, яку накривають прапором країни, в збройних силах якої вона проходила службу. Ми теж повинні так робити, і так буде.
— Ви брали участь в миротворчих місіях, у чому полягає специфіка під час виконання завдань кінологічними розрахунками?
— Ми перейняли іноземний досвід і почали ділити міннорозшукових собак за двома напрямками. Перший — це пошук вибухонебезпечних предметів, які знаходять в об’єктах: будівля, транспортний засіб, багаж. Другий — це міннорозшукові собаки, які здійснюються пошук мін або інших вибухонебезпечних предметів, які містяться в ґрунті. У Республіці Косово специфіка роботи полягала в тому, що доводилось часто перевіряти завали на дорогах, які встановлювали для того, щоб перекрити або унеможливити рух військ НАТО по населених пунктах. Місцеві жителі робили штучні завали, зносили шини, стягували побиті машини, ящики, робили земляні насипи, щоб перекрити дорогу. І завдання кінологічного розрахунку міннорозшукової служби було в тому, щоб перевірити ці завали на наявність або відсутність вибухонебезпечних предметів.
Якщо говорити про миротворчу місію в Ісламській Республіці Афганістан, то там навантаження на міннорозшукових собак було значно більшим. Тому що всі транспорті засоби, які заїжджали на базу, перевірялись службовими собаками. І коли ми виїжджали в патруль, колоною, то всі певні ділянки місцевості ми також перевіряли за допомогою собак. Шляхи за межами населених пунктів ґрунтові, там не важко встановити протитанкову міну на дорозі чи узбіччі. Тому завдяки роботі міннорозшукових собак їх легше було виявляти.
Проте собакам там було важко через високі температури. Їх не можна було довго використовувати, бо була ймовірність перегрівання тіла, собака могла отримати тепловий удар. За рік нашого перебування там лише один раз випав сніг.
— Ви розповідали, що під час розмінування на Донеччині використовували спеціальне взуття для собак. Який захист на сьогодні ще застосовується під час виконання завдань вашими підопічними?
— Нам надійшли бронежилети для собак від волонтерів зі США. Ми їх використовуємо під час тренувань, щоб собаки звикали до навантаження, і під час виконання завдань. Це додатковий захист для службових собак, і це зменшить ймовірність поранення її життєво важливих органів. Після початку широкомасштабного вторгнення збільшилось постачання спорядження для службових собак. Ми також отримали спеціальні тактичні шоломи, навушники і окуляри для них.
— Чи отримували нагороди службові собаки, які проходять службу в навчальному центрі?
— Влітку 2022 року дві міннорозшукові собаки «Лакі» та «Іджи», які брали участь в розмінуванні Київщини, отримали нагороди. І також наші собаки мають нагороди за участь в миротворчих місіях в Афганістані й у Косові.
На разі дві міннорозшукові собаки нашого кінологічного центру разом зі своїми інструкторами допомагають розміновувати Херсонщину та Миколаївщину.
— Дякую за спілкування!
Фото з архіву Віктора
