Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Під час бойових дій майже в кожного військовослужбовця з’являється нове коротке ім’я, інакше кажучи псевдо або позивний, за яким його розпізнають бойові побратими в підрозділі. Варто зазначити, що в одному підрозділі не може бути двох військових з однаковими псевдо, бо інакше буде плутанина.
«На території сучасної України перші військові прізвиська з’явилися та набули поширення за часів Січі у Війську Запорозькому, де новоприбулі, значною мірою шукачі ліпшого життя, втікачі від панщини та ті, що мали проблеми із законодавством сусідніх країн, отримували псевдоніми заради унеможливлення їхнього пошуку згідно за реальними даними».
Згодом ця традиція продовжилася в Українській повстанській армії. Вояки обирали для себе псевдо з міркувань власної безпеки, а також для конспірації та зручності спілкування.
У наші часи відновлення системи псевдо-позивних розпочалося під час Євромайдану та знайшло свій розвиток у добровольчих підрозділах. Поступово цю традицію перейняли й інші підрозділи Сил оборони.
* * *
Отже, покажемо різноманіття сучасних псевдо на прикладі протитанкової батареї окремої артилерійської бригади, де наша мобільна пресгрупа нещодавно працювала.
На цьому фото хлопець на псевдо FOX, українською — «Лисиця». Своє прізвисько отримав від побратимів за вміння швидко та непомітно пересуватися лісосмугами з ракетою від ПТРК за плечима.
Цей військовий отримав свій позивний «Фенікс» на честь міфічного птаха-довгожителя, що відроджується після смерті. Побратими нарекли його так за порятунок під ворожим вогнем цивільних, які зазнали поранень.
Пес Патрон. Чому в нього таке псевдо, вважаю, що пояснювати нікому не треба.
Цей хлопець отримав своє псевдо «БТР» за унікальність. Він єдиний їздив за кермом на БТР у підрозділі, де всі інші машини були МТ-ЛБ.
Шашечки та напис на лобовому склі «TAXI» говорять самі за себе — це «Таксист». Водій вантажівки не тільки доправляє боєприпаси та інші вантажі у визначене місце, а й витягнув з-під ворожого обстрілу гармату МТ-12 «Рапіра», що перебуває на озброєнні підрозділу.
Це просто «Григорович». Більш старшого чоловіка в підрозділах зазвичай називають з повагою — по батькові.
А це «Атлет». Свого часу хлопець захоплювався спортом та навіть був «бронзовим» призером у спринтерському бігу у своїй області. Ця здібність і нині вже неодноразово ставала йому у пригоді під час виконання бойових завдань.
* * *
Як ми бачимо, усі псевдо дуже різні, кожне має свою маленьку історію, яка описує риси, притаманні саме цьому військовому. Іноді людина сама вигадує собі позивний, але здебільшого його дають побратими, а українці ніколи за словом у кишеню не лізли, бо з фантазією та влучністю в нас проблем немає.
Та попри всі такі різні псевдо, цих людей об’єднує одна риса — вони справжні воїни, які пішли захищати свою Батьківщину добровільно, за покликом серця.
Фото автора
