Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Дмитру 32 роки, 14 з них — у лавах Збройних Сил України, він підполковник і командує дивізіоном реактивних систем залпового вогню М270. З 2014 року по літо 2022 року бив ворога за допомогою РСЗВ «Смерч». Влітку пройшов курс навчання у Великій Британії та опанував нову для українського війська систему М270, які були передані іноземними партнерами для відбиття російської збройної агресії. Офіцер вражений можливостями новітньої зброї — її точність дозволяє гарантовано знищувати визначені ворожі цілі, не завдаючи шкоди сусіднім об’єктам та цивільному населенню.
Дмитро говорить, що порівнювати комплекси «Смерч» та М270 некоректно, це приблизно те ж саме, як порівнювати радянський автомобіль «Жигулі» першої моделі з сучасним Mercedes S-class — нібито обидва є автомобілями, але є нюанси.
За словами офіцера, найголовнішою відмінністю М270 та подібних комплексів європейського та американського виробництва є те, що вони не розраховані для ураження великих площ — як цілей. Вони призначені для ураження точкових цілей з мінімальною супутньою шкодою для сусідніх будівель, споруд, людей чи інших об’єктів.
«Припустимо, у місті є будівля, у якій перебуває ворог — ми завдаємо точного удару у визначену частину будівлі, у результаті ворога знищено, а сусідні будівлі та їхні мешканці цілі та неушкоджені», — говорить Дмитро.
За його словами, опановувати нову зброю відправили найбільш підготованих солдат, сержантів та офіцерів. Говорить, що програма підготовки була дуже цікавою та насиченою, єдиний вихідний присвятили екскурсії до Лондона, яку організували британські колеги.
«Надійшло розпорядження визначити особовий склад та сформувати групу військовослужбовців для проходження навчання у Великій Британії. Обирали найбільш перспективних та грамотних людей, які можуть швидко засвоювати матеріал та мають здібності до навчання інших військовослужбовців. Було дуже багато практики, британці навчали нас як своїх, було помітно, що вони були дуже зацікавлені передати нам якомога більший обсяг знань та навичок для роботи з цією системою. Приємно було відчути їхню підтримку, ми досі підтримуємо зв’язок», — розповідає Дмитро.
Досвідчений артилерист-реактивник говорить, порівняно зі «Смерчем» М270 більш маневрений, гусенична база дозволяє краще долати бездоріжжя, машина броньована, комфортніша, має сучасні системи управління вогнем, навігації та зв’язку.
На додачу до стандартного переліку обладнання, українські військовослужбовці використовують у роботі РСЗВ систему «Кропива» та сервіси передачі даних з БПЛА.
З літа 2022 року дивізіон М270 під командуванням Дмитра уразив чимало місць скупчення особового складу та техніки противника, командні пункти ворога, його склади з боєприпасами та пальним, знищував артилерію росіян.
«Іноді ми самі обираємо цілі, іноді ми отримуємо інформацію про ціль і працюємо по ній. Уся інформація про ціль доступна нам в онлайн режимі, ми можемо візуально спостерігати за нею за допомогою БПЛА.
Наші машини постійно в русі, постійно відбувається зміна позицій, бо рух — це життя. Особовий склад проживає у бліндажах, машинах. Такі системи ретельно ховаються від зайвих очей, тому умови роботи не з легких», — говорить Дмитро.
За його словами, минув майже рік після початку широкомасштабної війни, тому військовослужбовці, які були призвані за мобілізацією до його дивізіону, вже стали професійними військовими, адже майже рік виконують одну й ту саме роботу, і виконують її добре. На умови служби не нарікають, складено і виконується графік відпусток, є можливість з’їздити на відпочинок додому.
«Різниці між контрактниками та мобілізованими немає. Чесно кажучи, коли до нас прийшли перші мобілізовані, я переживав за стан дисципліни та подібні речі, але коли побачив, як вони ставляться до виконання своїх службових обов’язків, то був приємно вражений. Більшість із них має кваліфікації та досвід, яких не мають контрактники — обіймали керівні посади на великих підприємствах та в бізнесі, мають по кілька вищих освіт, високу мотивацію та бажання підвищувати свій професійний рівень.
У зв’язку з переходом на нові комплекси штатна чисельність дивізіону зменшилася, відтак довелося частину людей передати до інших підрозділів — скажу так: ми прощалися з ними з важким серцем, бо це грамотні й сумлінні фахівці та надійні побратими», — розповідає офіцер про свій підрозділ.
