Про це йдеться в повідомленні на сайті Ради ЄС. Санкційний пакет також містить суворі багаторівневі економічні санкції, спрямовані на ключові…
На межі 2022 і 2023 років вийшли друком дві книги, що каменю на камені не лишають від тези, що Україну створив лєнін. Це «Скарби шведських архівів», яку упорядкувала Марина Траттнер і «Україна XVIII століття у малюнках Йогана Генріха Мюнца», ініціатором видання якої виступив доктор історичних наук Тарас Чухліб.
Обидва видання стануть окрасою будь-якої бібліотеки – і наукової, і публічної, і домашньої. Рідкісне щастя тримати в руках і читати фоліанти, які приносять не лише насолоду від зовнішнього оформлення, але й від якості вміщеного матеріалу. Погодьтеся, дуже мало нині історичних видань, що поєднують у собі наукову новизну дослідження та бездоганне художнє оформлення.
За відкриттями Марини Траттнер в Державному архіві Швеції чимало користувачів Facebook мали можливість спостерігати упродовж кількох років. Документ за документом, що здебільшого належать до історії українсько-шведських взаємин, дослідниця розміщувала для ознайомлення й обговорення в соцмережі. В результаті вона згуртувала навколо себе цілу когорту небайдужих поціновувачів минувшини та професійних істориків, які допомогли їй в реалізації цього амбітного видавничого проєкту. Серед них – Олена Петрова, Ян Міспелаере, Олександр Алфьоров, Юрій Мицик, Сергій Павленко, Олександр Малишев, Олексій Кресін, Валентина Бочковська, Наталія Павлусенко, Олексій Чекаль, Євген Луняк, Ігор Полуектов та інші.
Шведські архіви налічують 750 кілометрів книжкових поличок із документами, частина з яких оповідає про минуле України, починаючи з князівських часів. Багато стародруків і артефактів належить до козацьких часів. Так, у Державному архіві Швеції зберігся оригінал Конституції 1710 року та десятки томів дипломатичного листування, в Міській бібліотеці міста Лінчепінг – гетьманська булава Пилипа Орлика, у Національній бібліотеці Швеції – портрети, гравюри і давні книги, у Військовому архіві Швеції – карти важливих битв і плани фортечних укріплень, а в Музеї шведської армії зберігається прапор Богдана Хмельницького та десятки інших знамен Війська Запорозького.
Попри те, що вже понад 130 мільйонів сторінок документів зі шведських архівів оцифровані та знаходяться у вільному доступі, завершення цієї титанічної роботи важко окреслити часовими рамками. Але через безпрецедентну цікавість дослідників з України, головне – Марини Траттнер, документи, пов’язані з нашою історією, впродовж 2022 року були додатково виявлені й відскановані. Таких цифрових копій станом на кінець минулого року було аж понад 30 тисяч. І всі вони доступні онлайн для українських дослідників!
читайте також:
А до книжки «Скарби шведських архівів» увійшли найбільш показові документи, пов’язані з Іваном Підковою, Іваном Сірком, Северином Наливайком, Костянтином-Василем Острозьким, Петром Конашевичем-Сагайдачним, Богданом Хмельницьким, Іваном Мазепою та Пилипом Орликом. Надзвичайно цікавий розділ авторства Олексія Кресіна та Олександра Малишева, присвячений новим архівним знахідкам, які окреслюють політико-правовий статус Війська Запорозького як незалежної держави. Власне, досить ознайомитися із одною лише Реляцією про Київ, аби почати пишатися належністю до української нації.
До речі, копію документа, що був виявлений під час роботи над книгою – листа від шведського короля Карла ХІІ до посла Швеції в Константинополі Томаса Функа про Україну як незалежну державу, від 14 вересня 1711 року, урочисто передала Президенту Володимиру Зеленському Прем’єр-міністерка Швеції Магдалена Андерссон під час свого візиту до України 4 липня минулого року. Після ознайомлення з цим ґрунтовним з історичної і правової точки зору документом будь-які питання щодо часу заснування України знімаються. Але ж наші вороги історичну правду, збережену в архівах, просто ігнорують…
Також привертають увагу розміщені в книзі дослідження Ігоря Полуектова «Кілька сторінок історії України за картами з європейських архівів» та Олександра Алфьорова «Відтиски печаток Юрія Немирича, Івана Ковалевського та Івана Федоровича». Електронну версію «Скарбів шведських архівів» всі охочі до них доторкнутися можуть завантажити за посиланням.
Для того, щоб закохатися в Україну XVIII століття, в середовище, в якому жили Іван Мазепа та Пилип Орлик, не обов’язково знати багато мов, читати великі за обсягом наукові монографії та розшифровувати архівні документи – можна просто погортати вишукане видання малюнків видатного художника і військового інженера Йогана Генріха Мюнца (1727–1798). Книга щойно вийшла друком у видавництві «Мистецтво» (автор проєкту – Тарас Чухліб, переклад з французької – Зої Борисюк).
Мюнц був всебічно обдарованим архітектором і митцем, що працював у Європі та багато подорожував. Як інженер армії здобув освіту в Франції. Залишивши рідний край у віці 22 років, він почав свою нескінченну подорож, яка тривала майже пів століття. 1779 року Мюнц приїхав до Варшави, а потім відправився в Гродно, де вступив на військову службу і почав співпрацю із генерал-лейтенантом коронних військ Станіславом Понятовським. У подорожах з Понятовським нинішніми землями Польщі, України, Молдови та Білорусі він провів літні сезони 1779-1783 рр.
У альбомі, який зберігається в бібліотеці Варшавського університету, представлено 138 малюнків з докладними описами, створеними у 1781-1783 роках, переважно у підпольській Україні.
Мистецький рівень робіт справді вражає, та попри це українською мовою доробок Мюнца видано вперше (!) – через 240 років від часу створення! Варто зазначити, що й у Польщі, де зберігаються оригінали малюнків, у кольорі та з науковими коментарями вони не видавалися.
Ба більше, частину спадщини Йогана Генріха Мюнца, створеної в Україні, було вивезено до москви й досі не оприлюднено! Але це не дивно: Україна на цих малюнках показана геть не такою, якою її впродовж кількох століть показували окупанти. У XVIII столітті вона була повноцінною європейською країною, яку ще не вихолостив московський загарбник.
Тож обидві ці книги – розрив шаблонів сприйняття історії, дороговказ до новітнього викладу матеріалів та дуже важливі цеглини в розумінні нас справжніх і нашого місця у світі.
Фото Дмитра Юрченка
