У Кропивницькому суд оголосив вирок чоловіку, який адміністрував Telegram-канал з даними про пересування військових ТЦК та СП та закликами до…
Війна стала справжнім викликом для кожного українця. Про сміливість нашого народу пишуть книжки та культові сценарії до майбутніх фільмів. Кожна історія українських захисників сповнена справжньої дружби і болю, відваги і ненависті до окупантів.
Молода жінка Юлія у перші дні широкомасштабного вторгнення, коли спускалася з маленькими дітьми у підвал, чітко вирішила для себе, що її обов’язок — стати на захист своєї країни від російських окупантів. Жінка все життя пропрацювала медиком, тому її спеціальність та вміння дуже важливі під час війни.
— В армії я знайшла себе за фахом і вже нині сержант медик. Наша частина побувала в багатьох гарячих точках на різних напрямках російсько-української війни. Хлопці виконують свій обов’язок і очищають землю від мокшанської нечисті, а ми відповідаємо за організацію їхнього лікування, — поділилася з кореспонденткою АрміяInform військовослужбовець Юлія.
28 лютого минулого року жінка прибула до територіального центру комплектування і вже 1 березня у Юлії розпочалося нове життя у Збройних Силах України. Зовсім скоро побратими дали їй позивний «Дзиґа» через непосидючий характер та вміння знаходити позитив навіть у найгірших ситуаціях.
— На війні не буває звичайних днів. Усі події доволі пекельні й закарбовуються в пам’яті на все життя. Донеччина і Луганщина ніколи не забудуться, але, безумовно, крізь цей біль і втому, ті зусилля, які ми усі докладаємо, вартують цього. Коли ми заходимо у звільнені населені пункти і нас зустрічають люди зі сльозами на очах і відкритою душею, то розумієш, що ти вдома і тебе тут чекали. Це дає наснагу і відкриває друге дихання, аби боротися і йти далі, — доповнила «Дзиґа».
Незважаючи на те, що діти Юлії зовсім маленькі, вони уже усвідомлюють, що їхня мама героїня, і чекають її вдома. Захисниця мріє, щоб кожна українська дитина жила у щасті і спокої в рідній і вільній Україні.
Фото автора
