У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Під час суботнього чергового масованого обстрілу російські ракети летіли в різні регіони України й передусім противник намагався влучити в об’єкти критичної інфраструктури.
Про це розповів на пресбрифінгу речник Командування Повітряних Сил Збройних Сил України полковник Юрій Ігнат.
— Це підстанції, а також інші цілі, — сказав Юрій Ігнат. — Ну і, бачимо, «іншою ціллю» ворога став житловий будинок у Дніпрі, куди влучила ракета Х-22, чому дуже радіють як пропагандисти, так і прості росіяни, які зловтішаються загибеллю мирних мешканців.
Речник Командування ПС ЗСУ назвав це черговим злочином росіян проти українського народу, який уже називають геноцидом і за що буде обов’язковою відплата у правових міжнародних інституціях.
Щодо спектру ракетного озброєння, яким була атакована Україна, то полковник Ігнат назвав п’ять Х-22, які ворог запускав із району міста Курськ та з району Азовського моря.
— І використовувались «традиційні» ракети: Х-101, Х-555, «Калібр», а також керовані авіаційні ракети Х-59, — перерахував Юрій Ігнат. — Із 38-ми запущених ракет 25 було знищено під час цієї атаки.
Він знову наголосив, що ракети Х-22 неможливо збити тими засобами, які в нас є на озброєнні, незважаючи на те, що, за словами Юрія Ігната, в травні з’являлися помилкові повідомлення від певних органів військового управління на місцях про знищення Х-22. Він пояснив це тим, що раніше в Україні ніхто не стикався з ракетними атаками й не мав досвіду ідентифікації збитих ракет.
— Тому було 2-3 повідомлення про збиту ракету Х-22, у тому числі навіть на сторінці Командування, тому що знизу така пішла доповідь, — сказав Юрій Ігнат у прямому ефірі. — Хочу ще раз зазначити, що найсучасніші комплекси С-300, які в нас є і які час від часу працюють у тому регіоні теж, не можуть фактично збити ракету Х-22, немає такої технічної можливості — і крапка. Тут немає навіть про що говорити.
