Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
У перші ж години широкомасштабного вторгнення російські окупанти завдали потужного удару по частинах і підрозділах протиповітряної оборони Збройних Сил України. Всі ми добре пам’ятаємо, як російські генерали того ж самого вечора зверхньо і жваво рапортували по телебаченню про нібито повне знищення захисників українського неба. Однак вже наступного дня вони усвідомили свою помилку.
— З початком широкомасштабної збройної агресії було завдано ударів по позиціях наших зенітно-ракетних військ, радіотехнічних військ, — пригадує підполковник, старший офіцер повітряного командування «Схід» Євген Поліщук. — Техніку нашого дивізіону теж було пошкоджено. І ми потребували негайного відновлення.
Проте захисники неба над Україною продовжували збивати російські крилаті ракети та нищити ворожі літаки й гелікоптери. А водночас відбувалося відновлення й ремонт ушкодженої ворогом техніки. І вже за тиждень, під час чергової атаки на область, дивізіон Євгена ліквідував іще чотири російські крилаті ракети.
Зазначимо, що повітряне командування «Схід», де, власне, і проходить службу герой нашої розповіді, та підпорядковані цьому угрупованню частини обороняють досить велику територію. Щоб охопити її всю, потрібно мати на озброєнні належну військову техніку і сто відсотків укомплектованості особовим складом. За словами офіцера, сил вистачає та всі поставлені завдання виконуються. Ще до початку широкомасштабного вторгнення росії сили протиповітряної оборони постійно несли бойове чергування з метою охорони повітряного простору та брали участь у тактичних навчаннях із бойовою стрільбою, а з початком вторгнення ворога особовий склад виконує бойове завдання з ураженням реальних цілей.
— Розуміючи, що тепер під невидимим куполом захисту українських воїнів мирні жителі нашої Батьківщини — літні люди, діти, вузли критичної інфраструктури — зросла вмотивованість наших військових і впевненість у власних силах для виконання поставлених завдань через здобуття бойового досвіду, — продовжив офіцер. — Наші воїни іноді робили просто неможливе, бо розуміли, що кожна їхня помилка має надзвичайно велику ціну — життя мирних людей.
Від початку війни на рахунку повітряного командування вже кілька сотень уражених повітряних цілей. Наприклад, лише в один літній місяць підрозділи протиповітряної оборони з двадцяти чотирьох випущених ворожих крилатих ракет над Дніпропетровщиною та Запоріжжям знешкодили вісімнадцять.
— Це дуже хороший показник для протиповітряної оборони, — наголосив підполковник Євген Поліщук. — Точне ураження цілі залежить від швидкого виявлення та розпізнавання її типу. Ракети різних типів летять із різними швидкостями. Наприклад, крилата ракета сама по собі летить, як літак, — вона проста ціль для зенітників. Якщо ми заздалегідь знаємо і розуміємо, звідки вона летить, виявляємо тип ракети, то такі цілі знешкоджуються влучним попаданням. Є у ворога ракети типу Х-101, які летять на малих висотах дуже швидко та можуть змінювати траєкторію руху, — такі ракети ускладнюють нам роботу, але ми справляємося. Був випадок, коли за один протиповітряний бій із шести ракет Х-101 ми збили чотири.
Також до складу військ протиповітряної оборони входять і радіотехнічні війська, які несуть бойове чергування, виявляють цілі тощо. Є також і засоби ураження — це самі зенітні ракетні війська.
— Інформацію ми отримуємо і за допомогою наших партнерів по зброї, — продовжив розповідь офіцер. — Якщо надходить інформація про виліт літаків ТУ-22 з Каспійського моря чи з території білорусі, чи російської федерації, що дійсно направляються у наш бік «крилаті ракети» — сили приводяться у вищі ступені бойової готовності й одночасно оголошується повітряна тривога. Якщо оголошена тривога по всій території України — це, скоріш за все, означає, що застосовані ракети, які летять по балістиці, і важко спрогнозувати, куди вони прилетять. Якщо сирена лунає в окремих регіонах, це означає, що є інформація про те, звідки був старт ракет і яким маршрутом будуть летіти. Такі повітряні цілі знищуються з досить великою імовірністю.
Такого поняття, як особистий рахунок знищених ракет, у захисників неба нашої Батьківщини немає. Вони кажуть, що їхня зброя — колективна. Участь у знищенні цілей бере бойовий розрахунок. Кожна знищена ціль — це заслуга багатьох військовослужбовців різних військових частин.
— Повітряні цілі відрізняються між собою, — продовжив офіцер. — Безпілотні літальні апарати, певно, це найпростіша ціль, її легко збити. У безпілотників, як правило, мала швидкість польоту і дуже малий розмір. Вони дуже часто залітають на контрольовану нами територію. На нашому рахунку також є кілька десятків літаків. За велику кількість збитих цілей особовий склад підрозділів повітряного командування «Схід» нагороджений медалями, орденами та відзнаками — це гідна винагорода і визнання за ту віддану працю, яку воїни виконують, захищаючи рідні терени.
Доречно зауважити, що всі збиті цілі знаходять наші спеціальні підрозділи і доправляють їх саме до охоронців нашого неба. Там рештки ретельно вивчають наші спеціалісти. Це дає можливість зрозуміти, як діють ворожі безпілотники і ракети, як наводяться на ціль, як дотримуються заданого маршруту. Це дозволяє збільшувати ефективність української протиповітряної оборони. Та ворог підступний. Нині наші спеціалісти фіксують значну деградацію його можливостей із високоточного ураження. Саме тому воїни українських сил протиповітряної оборони закликають не нехтувати сигналами тривоги, адже вони роблять все можливе, щоб дати достатньо часу громадянам, аби зайти в укриття, і якомога раніше повідомити про загрозу завдавання ворожого удару.
— Ніколи не нехтуйте сигналами про повітряну тривогу, — наголосив підполковник Євген Поліщук. — Бо збереження себе та життя близьких — це найголовніше. Отже, будьте пильними і відповідальними!
Зараз воїни протиповітряної оборони пильно захищають небо над Україною від ворожих ракет і безпілотних літальних апаратів і водночас роблять свій надважливий внесок у наближення перемоги України.
