У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Серед військових спеціальностей ремонтники посідають почесне місце. Вони працюють і на «передку» під вогнем, і в тилу. Завдяки їм багато пошкоджених і навіть, на перший погляд, безнадійних машин повертаються у стрій. В одному з ремонтних підрозділів ЗСУ побував наш кореспондент.
…Звичайна промзона. Ребристі ангари, бочки, під навісами стоять танки, БМП, вантажівки та інші машини. Пахне соляркою, вихлопом та гаром. Десь неголосно гарчить генератор, долинають звуки ударів металу об метал. Заходимо в ангар.
Яскраво горять світильники, освітлюючи робочі місця. Сьогодні в роботі — кілька російських танків, російська БМП-3 та наш БТР.
Заступник командира підрозділу Олександр — мовчазний, спокійний, обводить рукою приміщення: «ось тут ми працюємо». У першу фазу війни був танкістом, воював під Дебальцевим, був поранений і контужений.
Про себе говорить мало, більше — про людей:
— За станом здоров’я в танкісти не потрапив, тому працюю, як то кажуть, за спеціальністю — займаюся сервісом. Зараз ремонтуємо й нашу, й трофейну техніку — її багато дісталося нашим військам після звільнення Херсона. Основна заслуга в тому, що наш підрозділ працює як годинник — нашого командира. Максим (командир підрозділу. — Ред.) зміг за короткий час зібрати фахову команду, мотивувати людей, налагодити процес ремонту й евакуації підбитих машин. Часто наші бригади працюють безпосередньо на передовій, під вогнем. Так, днями росіяни влучили в колесо КЕТЛа (колісний евакуаційний тягач легкий. — Ред.), так водій на п’яти колесах доїхав, ще й пошкоджену машину притягнув.
На запитання про характер пошкоджень техніки, з якими доводиться мати справу, відповідає, розводячи руками, «всякого вистачає. І на мінах підривалися, і снарядами побиті, є і обгоріла».
Серед майже готових машин помічаю БМП із новенькими опорними катками — Олександр киває головою:
— Так, ходову довелося міняти майже повністю, але це не мінний підрив, а кілька бронебійних «прилетіло». Якби на міні, то ремонтувати було б нічого — слабенька «беха» для протитанкової міни. Ми зібрали її з трьох машин: опорні катки від однієї взяли, башту від іншої, корпус був «рідний», гармату та кулемет відремонтували.
У кутку ангару стоїть танк Т-72 — люки розкриті, кришку моторно-трансмісійного відділення піднято, в ньому щось знімають два ремонтники.
На моє запитання про долю цієї сімдесятдвійки худорлявий, з брудним обличчям боєць відповідає коротко:
— На розбирання, без варіантів. Вона горіла, й горіла досить серйозно, тому оцінити характер термічного пошкодження корпусу в наших умовах неможливо, але й так видно — броня відпущена, тобто втратила свої характеристики міцності. Йти на такому танку в бій не можна. Тому зараз знімаємо все, що можна пустити у справу, й використовуватимемо як донорські запчастини.
Підходимо ще до одного танка. Заступник командира підрозділу Олександр усміхається:
— Оце наш бойовий трофей. Ми його з-під носа росіян поцупили. А було це так. Після атаки, щойно закінчився бій, піхота помітила на дорозі нерухомий танк. На перший погляд — цілий, але стоїть, не стріляє й не їде. Командир підрозділу телефонує мені й каже: «тут танчик безхозний, майже зовсім цілий». До росіян недалеко, але ж майже цілий танк. Поцупити його було б добре, але ризик надто великий, тому пішли тільки добровольці. Діяли ми, як кажуть, зухвало. Під’їхали БРЕМом (броньована ремонтно-евакуаційна машина. — Ред.), увімкнули фари, завели троси, все було досить гучно. росіяни, мабуть, вирішили, що то свої, бо не стріляли. Ну, а коли вже побачили, куди ми його тягнемо — відкрили вогонь. Пощастило, що було темно й противник сипав навмання. Танк, до речі, виявися трошки пошкоджений — йому прилетіло під башту, і її заклинило, а росіяни кинули майже справну машину й утекли. Зараз танк на ходу, скоро поїде на роботу.
На запитання, які російські танки трапляються найчастіше, Олександр відповідає так: «Танки різні, здебільшого — Т-72 різних модифікацій і різних років випуску, Т-80, але вже доводилось і Т-62М лагодити — з тих, що росіяни знімають зі зберігання й пускають у бій. В цілому роботи вистачає. Завдяки нашим ремонтникам ми перетворюємо побитий російський «ленд-ліз» на боєздатну техніку. Тим самим за рахунок техніки ворога ми робимо нашу армію більш боєздатною, ну і, звичайно, повертаємо до строю наші пошкоджені машини».
