Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
Олег Петрович живе в Черкасах, з 2011 року — військовий пенсіонер, 28 років вислуги, у цивільному житті — керівник підприємства, що виробляє залізобетонні конструкції. З першого місяця широкомасштабної війни чоловік знову в лавах Збройних Сил України.
Офіцер нині заступник командира з тилу окремого батальйону спеціального призначення. Забезпечення військовослужбовців усім необхідним — складне логістичне завдання, особливо, коли позиції та шляхи до них постійно перебувають під вогнем противника.
Скільки тисяч кілометрів він вже проїхав фронтовими дорогами, не знає, але каже, дуже багато. Також говорить, не думав, що доведеться воювати проти росіян.
Машина об’їжджає реактивний снаряд від «Граду», що стирчить посеред дороги в передмісті Бахмута. Із траси видно сам Бахмут, околиці Торецька, Горлівки, де точаться найжорстокіші бої. Зараз, мабуть, це найнебезпечніші місця на планеті.
Питаю про враження від служби після тривалої перерви.
Офіцер говорить, що за роки, коли він був на пенсії, в українському війську відбулися великі і позитивні зміни. Сучасна українська армія разюче відрізняється від радянської, а відповідно — і сучасної російської армії.
— Що змінилося? Змінилася мотивація. Кожен розуміє, для чого він сюди прийшов — захищати свою Батьківщину, своїх дітей, своїх батьків. З’явилося сучасне озброєння та обладнання, але найголовніше — підвищився фаховий рівень командирів. Я, як офіцер, який виховувався ще за радянських часів, хочу зазначити, що сучасний рівень підготовки командирів є набагато вищим, ніж був тоді. Методика ведення війни теж змінилася. Їхня тактика дій — це суцільне знищення, а наша — це оборона та захист своєї держави, — говорить Олег Петрович.
