За своїм змістом вони різняться настільки гранично, що свідчать про два цілковито протилежні, абсолютно несумісні між собою світогляди. Українське «Ніколи знову!» постало…
У нинішній війні росіяни демонструють те, що проявлялося в їхньому середовищі віками. До таких феноменів належить москвоцентризм, переконання в тому, що цінність людей з москви дещо вища, ніж людей з інших міст і місцевостей росії. Про це не говорять у голос, це самозрозумілі речі. У радянській армії цю публіку не любили, створивши для них спеціальне поняття — «чмо», що розшифровувалося як «человек московский области».
російський москвоцентризм спонукає приблизно 15 мільйонів жителів москви і області доволі спокійно сприймати удари по периферії росії. У рф усе поділяється на дві нерівні частини: по-перше, це жителі москви (про них влада більш-менш дбає і побоюється) і жителі решти країни (для влади вони витратний матеріал і нічого більше).
москва — це особлива «раса», недаремно жартував один тамтешній журналіст — «лише якихось 100 км від москви, і ви вже в росії». Кордон між росією і неросією, між москвою і всім іншим населенням рф — це московська кільцева автомобільна дорога (МКАД). Усі, хто живе всередині МКАД — це «дорогі москвічі», а ззовні — це ті, кого зневажливо називають «замкадышы», люди не настільки цінні, як перші.
російська влада реагує тільки на проблеми, що виникають у привілейованого московського населення, бо вона знає, що всі революції відбуваються у столицях. бєлгород, а з ним курськ, брянськ, рязань і саратов можуть скільки завгодно скаржитися на долю — це не справляє особливого враження. Інша річ — москва. Вона і надалі буде діяти підло і жорстоко, знищуючи українські міста, доки не втратить свого переконання в тому, що вона сама є невразливою. Справді, рф має далекобійні ракети, що досягають будь-якого пункту на території України, а ми таких ракет поки що не маємо. А значить ілюзія невразливості й надалі штовхатиме москву на руйнацію мирних кварталів українських міст, на знищення української енергетичної інфраструктури.
І тут не допоможуть ніякі апеляції до совісті та гуманності рф.
Про цю несиметричність військових засобів рф і України писали у своїй відомій статті генерали Залужний і Забродский. Напевно, нам усе-таки доведеться використати свої ресурси.
Згадаймо, що деякі українські заводи виробляли одні з найкращих у світі балістичних ракет. Ними хвалився ще Хрущов, відвідуючи США. На жаль, за роки незалежності в атмосфері тотального пацифізму все це було занехаяно. Треба відроджувати. Іншого шляху немає. Удари по наших містах припиняться лише тоді, коли в москві відчують, що Україна може загрожувати російській столиці. Навіть не треба систематичних ударів. Досить лише показати ворогу, що ми здатні завдавати таких ударів по місту, що вважало себе невразливим…
