Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Сьогодні путін, інші російські політики вищого штибу, не кажучи вже про кремлівських пропагандистів, стверджують, що срср, під яким вони розуміють лише росію, виграв війну з гітлерівською Німеччиною без сторонньої допомоги. Допомогу ж США, Великої Британії, отримувану за програмою ленд-лізу, називають нікчемною. Але навіть сталін вважав, що «без американських машин радянський союз нізащо не виграв би війну».
російські пропагандисти який рік поспіль розмірковують на тему, як «в Україні все погано». А після вторгнення московитів на нашу землю взагалі наче з ланцюга зірвалися. Особливо учасники різних ток-шоу на росТБ смакують тему іноземної допомоги, мовляв, українці ходять з простягнутою рукою, випрошуючи за кордоном допомогу. Кілька тижнів тому один із московських експертів у галузі озброєнь, як він відрекомендувався, не моргнувши оком, заявив:
— Ось радянський союз воював цілих 4 роки. І жодного набою, не кажучи вже про танки чи літаки, не отримав від так званих союзників. Оце була країна, ось у кого потрібно вчитись жити!
Я, відверто кажучи, ледь не матюкався, слухаючи ці нісенітниці. А як можна було спокійно сприймати таку відверту брехню? Адже давним-давно відомо — принаймні для тих, хто хоч трохи цікавиться історією Другої світової війни, що срср отримував допомогу від тих же США. За програмою так званого ленд-лізу, який згадувався навіть у радянських шкільних підручниках з історії. Але як? З тих підручників молодь дізнавалася, що допомога Сполучених Штатів «становила всього 4 відсотки від потреб радянського союзу і практично ніяк не позначилася на результатах великої вітчизняної війни». Їх «намалював» у 1948 році тодішній голова держплану срср Микола Вознесенський:
«Якщо порівняти обсяги поставок союзниками промислових товарів до СРСР із розмірами виробництва промислової продукції підприємствами СРСР за той самий період, то виявиться, що частка цих поставок щодо вітчизняного виробництва становитиме лише 4 відсотки».
Відтоді минуло понад 70 років, але цифра ця досі сидить в головах і московських можновладців, і їхніх холопів — пересічних московитів. Якщо останні майже не розуміються на цих речах, то перші свідомо маніпулюють цифрами й фактами, знаючи позицію путіна з цього питання і намагаючись йому в усьому догоджати.
— Значну роль у відновленні й нарощуванні в срср виробництва озброєнь відіграли ті, що були отримані по ленд-лізу, — говорить кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу історії України періоду Другої світової війни НАН України Іван Дерейко. — Це, наприклад, понад 42 тисячі верстатів для обробляння металу і завод з виробництва алюмінієвого прокату. Особливо важливою була сировина, що використовувалась у воєнній промисловості. Її надходження сумарно переважало виробництво цих матеріалів у срср.
Окрім суто військових поставок, частка яких становила 20 відсотків, доставлене за ленд-лізом промислове обладнання майже компенсувало втрату СРСР промислових потужностей у Прибалтиці, Білорусії, Україні та на окупованій частині Росії. Також ленд-ліз забезпечив доступ срср до західних технологій, що не лише позначилося на якості та обсягах вироблених у срср озброєнь і бойової техніки, а й допомогло повоєнному відновленню країни.
Основні поставки танків і літаків від союзників припадають на період з кінця 1941-го по 1943 рік — тобто на найважчий період війни. Західні поставки стратегічних матеріалів становили від радянського виробництва за весь воєнний період: порох і вибухівка — 53 відсотки, авіабензин — понад 55 відсотків, мідь і алюміній — понад 70 відсотків, броньований лист — 46 відсотків.
За роки війни було отримано 363 308 армійських вантажівок Studebaker і Ford, майже 44 тисячі джипів Willys, 3510 амфібій — загалом 410 318 одиниць. Завдяки їм значно підвищилася мобільність і боєздатність Червоної армії, розширилися її оперативні можливості.
Обсяги поставок авіатехніки не менш вражаючі. Так, США і Велика Британія поставили 22 150 літаків, 3632 бомбардувальники, участь яких була помітною на всіх фронтах. Ленд-лізівські винищувачі забезпечували ППО Москви і Ленінграда. Загалом військово-технічна допомога, отримана за програмою ленд-лізу, оцінюється в більш як 50 мільярдів американських доларів. На той час це була астрономічна сума. Коли війна добігала кінця, сталін в одному з листів, адресованому президенту США Рузвельту, писав:
«У найтяжчі для моєї країни часи ви були поруч з нами, виборюючи спільну перемогу над спільним ворогом. І ми, радянські люди, щиро вдячні нашим американським друзям».
А під час Тегеранської конференції він подякував союзникам за ленд-ліз. Правда, в неофіційній обстановці — при відзначенні дня народження прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля: текст цієї промови зберігся в журналі щоденних подій під час цього заходу: «Я хочу сказати вам, що з радянської точки зору зробили Президент та Сполучені Штати для перемоги у війні. Найважливіші речі у цій війні — машини. Сполучені Штати довели, що можуть виробляти від 8 тисяч до 10 тисяч літаків щомісяця. СРСР може виробляти найбільше 3 тисячі літаків щомісяця. Отже, Сполучені Штати — це країна машин. Без цих машин, що поставлялися завдяки ленд-лізу, ми програли б цю війну».
Весь світ знає, що Черчилль був затятим антикомуністом. Проте він, розуміючи смертельну небезпеку, що нависла над Європою, теж виступив за допомогу радянському союзу. Ось що він написав у своїх мемуарах:
«З першого ж моменту я робив усе, що міг, щоби надати озброєння та різні матеріали, та погодився на відправку до росії зі Сполучених Штатів значної частини того, що призначалося для нас (британців. — Авт.). Каучук був дефіцитним і дорогоцінним, а росіяни вимагали його в якомога більшій кількості. Мені навіть довелося взяти з наших мізерних запасів».
