За своїм змістом вони різняться настільки гранично, що свідчать про два цілковито протилежні, абсолютно несумісні між собою світогляди. Українське «Ніколи знову!» постало…
Вісімдесят сім дітей з особливими потребами віком від двох до семи років нині перебувають у Журавницькому будинку підтриманого проживання психоневрологічного типу. Більшість з них — сироти або позбавлені батьківського піклування. російська агресія впливає й на їхні дитячі долі. З початком повномасштабного вторгнення малюків відправили на Львівщину із Запоріжжя, бо в їхньому будинку дитини довелося екстрено розміщати малечу з Маріуполя.
— Спершу нашим маленьким переселенцям було важко, — розповідає тимчасовий виконувач обов’язків директора Журавницького будинку підтриманого проживання психоневрологічного типу Ольга Буянова. — Зараз вони вже добре адаптувалися на новому місці.
Але діти є діти. Вони надзвичайно радіють гостям, люблять увагу, спілкування й подарунки. Тому медики Військово-медичного клінічного центру Західного регіону завітали до малечі.
— Бути добрим і чуйним нескладно, а дарувати радість дітям — неоціненно. Нещодавно ми дізналися, що такі маленькі діти із Запоріжжя тепер живуть у нашому краї й вирішили навідатися до них, — кажуть військові медики, які прийшли в гості до малечі. — Це була ініціатива начальника ВМКЦ ЗР полковника медичної служби Володимира Книгиницького, яку підтримав увесь колектив. Наші медики зібрали для маленьких вимушених переселенців понад 60 тисяч гривень. Також ми привезли дітям мандарини, ківі, банани.
Ольга Буянова розповіла військовим про маленьких вихованців закладу, а діти мали чудові хвилини веселого спілкування з гостями.
— Разом ми вирішили, що зібрані кошти витратимо на нові меблі для малюків, — каже вона.
А військові медики додають, що їхні зустрічі з маленькими мешканцями будинку стануть традицією.
