Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Диспетчеру групи контролю Вовченко Олені «пощастило» чергувати на командному пункті в ніч із 23-го на 24 лютого. Пригадує, як за кілька годин до перших ракетних ударів роздався дзвінок білоруських колег із їхнього диспетчерського пункту.
– Як ні в чому не бувало запитували, як ситуація в прикордонній зоні. На моє запитання: «А у вас?», спокійно відповіли про навчально-тренувальні польоти… Пройде зовсім небагато часу, як командний пункт буквально труситиметься від вибухової хвилі.
Під крики: «Можлива висадка десанту!», дівчата готуватимуться зустрічати окупантів із автоматами в руках.
– Ми звикли до інтенсивної служби, до того, що потрібно оперативно реагувати на різні ситуації, до шаленої відповідальності. Адже повітряне судно – занадто швидкий вид транспорту, аби диспетчер міг дозволити собі бути повільним. Та одна справа, коли працюють літаки, що обслуговують українські поля, а зовсім інша – ворожа бойова авіація, готова в будь-яку мить випустити бомби та ракети…
Олена ділиться, що із рідними змогла зв’язатись лише зранку 24 лютого. Особливо страшно було чути про приліт у підрозділ, де служить чоловік.
– Донька на службі, чоловік – на службі… Син мешкає поблизу військового аеродрому. На щастя, все обійшлось, син вивіз онуку, а сам – до військкомату. Тепер служимо практично усією родиною. Завжди вважала себе стійкою до будь-яких стресів, але в перші дні широкомасштабного вторгнення нервова система іноді давала збій.
До звичного контролю злетів-посадок авіації додалась ще й готовність у будь-яку мить фізично знищувати противника.
– Дівчата були готові захищати військову частину. Ні в кого і думки не було тікати! Що вже казати про чоловіків! На щастя, штурму бригади не було, ДРГ зупинили раніше. Та ми й досі не розлучаємось із автоматами навіть уночі. При цьому і «стандартні» обов’язки ніхто не скасовував.
Олена пояснює, що мала авіація зараз не працює, тож у диспетчерів деякою мірою роботи навіть поменшало, але…
– Хочеться вірити, що знову настануть ось ті непрості чергування, де через інтенсивність руху літаків ми й голову не мали коли підняти. Та жоден із цих літаків не випускатиме ракети по наших містах….
