Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
На сьогодні у виступах кремлівської військово-політичної верхівки переважають дві головних тези, які виправдовують військову агресію проти України. Перша: «ми вимушені проводити так звану сво, щоб захистити свою країну від військ НАТО, які намагаються захопити росію». Друга: «ми рятуємо українців від київської хунти, нацистів і радикалів, які опинилися під впливом Америки».
Зміна формулювань, але не зміна цілей
Якось непомітно зникли з інформпростору недоімперії слова про денацифікацію і демілітаризацію України. Насправді цілі загарбників від зміни формулювань не змінилися. Вони все такі ж: фізичне знищення суверенної держави та українців. Але ворог намагається приховати свої злочинні плани за ширмою миротворців.
Сьогодні, завдяки героїчному опору наших захисників, досягнення цієї єзуїтської мети суттєво загальмувалося. Бліцкриг рашистів провалився ще у березні 2022 року, коли ворог зазнав значних втрат і змушений був відступити з захоплених територій Київської, Чернігівської, Сумської областей. Потім підрозділи ЗСУ вигнали окупантів із Харківщини, звільнили Херсон і значну частину півдня України. Зараз ворог намагається перевести війну в тривалу стадію економічного і ресурсного виснаження. Не зумівши досягти успіхів на полі бою, кремль переніс акцент на завдання ударів по цивільній інфраструктурі, насамперед енергетичному сектору, руйнування промислового потенціалу України.
Головна мета цього терору — залишити людей в умовах зими без електропостачання, водопостачання та тепла. Отже, загарбники розраховують завдати не тільки економічних збитків державі, а і психологічно тиснути на населення України, змушувати людей обурюватися своїм положенням і звинувачувати в цьому представників української влади. Змусити керівників держави сісти за стіл перемовин із загарбниками і прийняти їхні умови капітуляції. Дійсно, українці обурюються своїм положенням, але чітко розуміють, хто винний в цьому. Тому їхня ненависть до окупантів тільки підвищується, а рівень витривалості та спротиву зростає. Сьогодні нікому навіть на думку не спадає можливість вести перемовини з ворогом.
Президент України назвав п’ять умов, за яких можливий початок переговорного процесу з країною-агресором: «відновлення територіальної цілісності України в кордонах 1991 року, повага до Статуту ООН, відшкодування всіх збитків, завданих війною, покарання кожного військового злочинця та гарантії, що це не повториться». І ці вимоги повністю збігаються з тим, про що мріють і за що воюють українці.
Перемир’я заради затягування часу
Звісно, на такі умови ворог не піде, тому навпаки пропонує нам капітуляцію як ціну за мирне, але рабське існування. Радник глави Офісу Президента України Михайло Подоляк, який брав участь в українсько-російських переговорах ще навесні та формально досі залишається членом переговорної групи, заявив, що йдеться, на його думку, виключно про «інформаційну кампанію», запущену росіянами. «Вони кажуть таке: або прийміть наші ультимативні вимоги, озвучені ще на початку війни і неприйнятні для України, або просто сядьмо за стіл переговорів, щоб ми отримали тримісячну оперативну паузу. Самого поняття „переговори“, на яких Україна могла б висловити свою позицію, росія не сприймає», — додав Подоляк.
Звісно, що тези ворога про «прагнення миру» розраховані насамперед на внутрішнього споживача, але ще існує частина світової спільноти, яка наївно вірить, що зі злочинцями — вбивцями і терористами, можна домовлятися. Є і відверті циніки, які намагаються лобіювати інтереси країни-загарбника за гроші та особисті преференції. Тому дуже важливим кроком на шляху визначення чіткої позиції світу щодо російської агресії буде створення спеціального міжнародного трибуналу під егідою ООН, який розслідуватиме воєнні злочини рф. Це буде новий міжнародний правовий механізм, який має допомогти покарати «бункерного діда» та його оточення за напад на Україну та усі порушення міжнародного права за аналогією з Нюрнберзьким трибуналом. Масові жертви серед цивільного населення внаслідок російського нападу на Україну викликали необхідність розслідування воєнних злочинів та судових процесів над російськими чиновниками, військовими та пропагандистами, яких підозрюють у причетності до них.
Притягнення до відповідальності керівництва рф — головне завдання міжнародного трибуналу
Президент України ще у квітні оголосив про створення спеціального судового механізму для розслідування цих воєнних злочинів.
«Настав час зробити все, щоб воєнні злочини російських військових стали останнім проявом такого зла на землі. Кожен винний у таких злочинах буде внесений у спеціальну Книгу катів, буде знайдений і покараний», — наголосив Володимир Зеленський.
Нагадаємо, що міжнародний воєнний трибунал, який працював у Нюрнбергу з листопада 1945 року по жовтень 1946 року, виніс вирок 24 керівникам третього рейху. До юрисдикції трибуналу належали: злочини проти миру — планування, підготовка, розв’язання та ведення агресивної війни або війни з порушенням міжнародних угод та домовленостей. Воєнні злочини — порушення законів та звичаїв війни — вбивства, тортури, викрадення в рабство, вбивства та тортури військовополонених, вбивства заручників, грабунок приватної чи громадської власності, руйнування міст та сіл, позбавлене сенсу та військової необхідності. Злочини проти людства — вбивства, знищення, поневолення, заслання та інші жорстокості, скоєні щодо цивільного населення до або під час війни, переслідування за расовими, релігійними, політичними мотивами.
Під цей перелік повністю підпадає діяльність військово-політичного керівництва рф, яке розв’язало війну у XXI столітті проти України і віддавало злочинні накази. Тому міжнародний трибунал мусить і на цей раз зробити важливий крок — покарати тих, хто несе відповідальність за скоєні злочини на українській землі.
