Водночас є питання, які потребують доопрацювання, адже поставити бійця у штат частини ще не означає повністю повернути його до виконання завдань. Зокрема, механізм потребує вирішення…
Під час одного з боїв на Луганщині всього одна рота повітрянодесантної Січеславської бригади спалила одразу чотири рашистських танки. Зі слів її командира з позивним «Кіборг», у тому бою вдалося знищити багато росіян та їхньої техніки.
— У той день моя рота стрімко просунулася вперед, тож ми змогли зайти в тил російських позицій. Зрозумівши, що перед ними українські десантники, вороги почали масово тікати, — розповідає «Кіборг». — Після того, як ми закріпилися на нових позиціях, рашисти, тікаючи від наступу інших підрозділів нашої бригади, фактично намагалися пройти через наші бойові порядки й потрапляли під щільний вогонь. Тоді ми знищили чотири танки, три БМП, два БТР, БТР КШ та близько двох рот окупантів. Ще понад два десятки росіян, серед яких був один старший лейтенант, потрапило в полон. Як згодом з’ясувалося, кадровим військовим був лише той офіцер — решта мобілізовані.
Тікаючи, росіяни не розуміли, що відбувається, тож тим, хто потрапив у полон, можна вважати, що пощастило.
— Першу групу з близько 20 осіб ми засікли з квадрокоптера та скинули їм «подарунок». Надавши допомогу своїм п’ятьом пораненим, вони їх просто покинули в лісосмузі та побігли далі, де потрапили під наш вогонь. Частина з них загинула, а решта здалася в полон, — пригадує «Кіборг». — Інша група з 12 осіб вийшла прямісінько на КСП роти, де їх у полон взяли всього двоє моїх хлопців.
Ось як описує той бій командир взводу молодший сержант Сергій Найда. Хлопець має вищу освіту, вже чотири роки проходить у бригаді службу за контрактом, тож поступово замислюється над отриманням офіцерського звання.
— За наявною інформацією в одній з лісосмуг був опорний пункт взводу росіян та коли ми туди прибули, виявилося, що їх там набагато більше. Окупанти не очікували, що ми так швидко зайдемо на їхні позиції, вони сиділи біля вогнища й спочатку навіть не зрозуміли, хто перед ними, — пригадує десантник. — Скориставшись їхньою розгубленістю, ми почали впритул нищити все, що бачили. Використовували як РПГ-7, так і іноземні переносні протитанкові засоби. Також проти ворога застосували отриманий після боїв на Ізюмському напрямку «російський ленд-ліз».
Того разу українські військові знову зламали всі старі радянські шаблони про те, що кількість тих, хто атакує, має бути більша за кількість тих, хто обороняється, мінімум утричі. Усього одна рота десантників завдала втрат і змусила тікати щонайменше БТГр росіян.
— Секрет нашого успіху — це бойовий дух та навченість особового складу. Після перемоги під Ізюмом та звільнення Лимана всі хлопці дуже «заряджені». Окупанти, що прийшли на нашу землю, здебільшого в ній і залишаться. Ми обов’язково переможемо! — підсумував Сергій.
Фото автора
