Для росії — щорічне шоу культу війни, де трагедію перетворили на політичний карнавал із танками, георгіївськими стрічками та головним гаслом…
Підміна понять стала звичною справою на московії. Ми вже звикли до того, що там, за «поребріком», на біле говорять чорне, а на чорне – біле. Наші північно-східні закляті «сусіди» в гонитві за створенням паралельного світу та підняттям бойового духу власного загарбницького війська залізли навіть… у релігійні справи.
Так, нещодавно в тимчасово окупованому Криму на території Музею-заповідника героїчної оборони та звільнення Севастополя відбувся захід, присвячений черговій перемозі чорноморського флоту в Сінопській битві 1853 року.
Нагадаємо, що Сінопська битва або «Сінопсяка різанина», як її називала британська преса, відбулась 30 листопада 1853 року (за новим стилем). Думки істориків щодо тієї події кардинально різняться між собою.Це була остання битва в історії вітрильного флоту й одна з найвизначніших битв Кримської війни. Значною мірою прискорила оголошення війни російській імперії Великою Британією і Французькою імперією.
На честь цього в Соборі Святого Рівноапостольного київського князя Володимира в місті Севастополі відбулося принесення похідної ікони чорноморського флоту рф святого праведного воїна адмірала Фьодора Ушакова.
Одразу виникає запитання – яким чином російський адмірал став святим?
За роз’ясненням журналіст АрміяInform звернувся до заступника голови Синодального управління військового духовенства Православної церкви України зі співпраці з добровольчим рухом і Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України митрофорного протоієрея Павла Основенка.
– Отче, насамперед скажіть, чи є певні критерії, за якими відбувається офіційне визнання і проголошення вищою церковною владою людини святою з внесенням її до списку святих із призначенням певного дня для святкування її пам’яті?
– Протягом історії існування християнської Церкви процедура канонізації видозмінювалась. Існують певні критерії оголошення померлого праведника святим, а саме: благочестиве життя й справи святого, окрім тих, хто прийняв мученицьку смерть за віру;чудеса, які він творив за життя або, які діялися після його упокоєння за молитвами до його заступництва;у деяких випадках підтвердження – повне або часткове нетління мощів; мироточення мощів. Канонізація – це визнання заслуг подвижника, свідоцтво абсолютної впевненості в його спасіння, адже, прославляючи праведника, Церква перестає молитися про нього і починає молитися йому.
– Тоді виникає запитання, яким чином церква канонізувала адмірала російського флоту?
– Адмірал Фьодор Ушаков за своє життя не відзначився згаданими чеснотами… Проте на початку серпня 2001 року в Санаксарському монастирі відбулось його прославлення (народне вшанування). Згодом 6 жовтня 2004 року адмірала причислили до загально церковного шанування як праведного воїна Фьодора Ушакова.
І це далеко не перший випадок етнофілетизму росіян. Серед канонізованих російською церквою є такі персонажі, як: російський цар Микола ІІ, який відрікся від влади і таким чином втратив владу в російській імперії, зняв з себе всю відповідальність як помазаник Божий за подальшу долю своєї імперії. Потім було політичне вбивство царської сім’ї, а не вбивство за віру. Але в росії він та його сім’я були канонізовані як страстотерпці.
Також можемо пригадати подію, що сталась 12 березня 1169 року, коли князь Андрій «Боголюбський» разом зі спільниками захопив, сплюндрував та зруйнував Київ. Він проявляв своє «Боголюбіє» тим, що руйнував та грабував храми. Зокрема, вкрав чудотворну ікону Вишгородської Божої Матері, привіз її у місто Владімір на Клязьмі й назвав її Владімірською іконою Божої Матері, яка на сьогодні є однією зі святинь російської церкви. Пізніше князя вбили під час боротьби за владу. Проте він у росії вважаться святим благовірним князем.
Крім того, російська церква має намір канонізувати Олександра Суворова, який відомий своєю багатою військовою кар’єрою та виразами і афоризмами про велич росії. Проте в релігійному плані, як і Фьодор Ушаков, не має ніяких праведних вчинків по вірі Христовій.
Як завжди за «поребріком» – «не всьо так однозначно».
Канонізуючи політиків, різного штибу полководців, російська влада руками підконтрольної їй церкви демонструє пересічним громадянам єдиноправильність вікової загарбницької політики москви і все.
– Дякую за розмову.
