Тут навчаються ті, хто мріяв про небо з дитинства, і ті, кого до армії привела сама війна. Але всіх їх об’єднує одне — чітке розуміння, заради…
російська імперія чи то комуністична росія, чи російська федерація в будь-якому вигляді завжди несла смерть та розруху поневоленим нею народам. Приниження й репресій щодо народів, чиї землі потрапили до її складу, залишилися буденністю й у теперішній росії. Зневажливим залишилося ставлення й до народів, які живуть поруч із нею.
Проте в усі часи є, були та будуть люди, які прагнуть визволити свої народи з цих імперських пазурів. Не одне покоління українців намагалося вирватись із «братських» обіймів північного сусіда. У радянський період російським посіпакам в Україні протистояла УПА. Інші нації, ув’язнені в «тюрмі народів», також намагалися вирватись на волю. Зі зброєю в руках у Польщі чинила опір радянській окупації Армія Крайова, в Литві, Латвії та Естонії їй протистояли Лісові брати.
Кожен цивілізований народ намагається зберегти пам’ять про боротьбу за свою незалежність. Розповімо вам про те, як зберігається історія трагічного досвіду боротьби польського народу з комуністичним режимом лише на одному, але дуже показовому прикладі.
Протягом усього періоду комуністичного правління в’язниця на вулиці Раковецькій, 37 у районі Мокотув у Варшаві служила головною політичною в’язницею Польської Народної Республіки (1944–1989 роки). Тому з огляду на її суспільне та історичне значення було ухвалене рішення, що Музей проклятих солдатів і політичних в’язнів Польської Народної Республіки має розташовуватись в її стінах. Розпорядження про створення музею 29 лютого 2016 року підписав міністр юстиції Збігнев Зьобро. Ця подія відбулася напередодні Національного дня пам’яті «Проклятих солдатів», який щороку відзначається в країні 1 березня.
Нагадаємо, що повоєнна Польща перебувала під повним контролем радянського союзу. Починаючи з 1949 року, в країні було встановлено повний тоталітарний режим. Усі сфери життя були поставлені під контроль Польської об’єднаної робітничої партії. Всі опоненти нової влади піддавались жорстоким репресіям. На додаток, органи безпеки Польщі працювали під повним контролем «фахівців» з срср й армією керували прислані москвою генерали.
Музей проклятих солдатів і політичних в’язнів Польської Народної Республіки — історичний музей, який збирає пам’ятні речі, пов’язані з історією проклятих солдатів, повоєнного антикомуністичного підпілля та незалежницьких громадських організацій часів ПНР.
«Прокляті солдати», або незламні солдати — антикомуністичний, незалежницький, партизанський рух опору проти радянізації Польщі й підпорядкування її радянському союзу. Підпільники вели боротьбу з органами державної безпеки СРСР і підлеглими їм відомствами в Польщі.
Музей став унікальним місцем спогадів. Його найважливішою місією є відновлення пам’яті про тих, хто триалий час був позбавлений своєї честі й гідності. Експозиція музею покликана спонукати до роздумів про польський патріотизм і новітню історію Польщі. Його мета — показати долю «Проклятих солдатів» у різних аспектах життя, а саме: участь у бойових діях, співпраця з місцевим населенням, будні в партизанських загонах, перебування у в’язницях та трагічні смерті в катівнях Управління безпеки.
У музеї також показано історію громадського опору тоталітарній системі після 1956 року, коли в Польщі відбулися події, більш відомі як Польський Жовтень, Польська відлига або відлига Гомулки. Відвідувачі можуть дізнатися про найважливіші події тих часів. І насамперед про історію людей, які в ім’я любові до своєї Батьківщини й найвищих людських цінностей віддали все своє життя боротьбі з нелюдською системою країни рад. В експозиції містяться матеріали про долю не лише дуже відомих, а й менш знаних опозиціонерів того часу. Крім того, представлені матеріали про феномен «Солідарності» та інших опозиційних рухів, які виникли на межі 70-80-х років.
Під час екскурсії історичною частиною колишнього слідчого ізолятора можна оглянути такі постійні експозиції:
«Свідчення злочинів» — задумом авторів виставки було показати комуністичні злочини 1945–1956-х років, систему страт і їхніх виконавців — слідчих, прокурорів, суддів, катів. Перша частина виставки починається з розповіді про комуністичний терор, його жертв і виконавців. Музейні вітрини розміщені в колишніх тюремних камерах. У них розташовані предмети, знайдені у 2012–2017 роках під час ексгумації тіл закатованих у місцях масових поховань. У наступній частині — цитати зі свідчень ув’язнених, які говорять про варварство їхніх катів.
«Жучки в готелі, тінь на вулиці. Таємні методи роботи Управління безпеки ПНР» — у виставковій залі демонструється два світи. Спочатку відвідувачі йдуть по старому тротуару крізь світ, в якому живуть пересічні громадяни у 60-70-х роках: вулиця, помешкання, готель, каплиця.
Згодом вони потрапляють в інший світ. Тротуар змінюється на червону доріжку — це світ влади та терору: вхід до Міністерства внутрішніх справ ПНР, бюро перепусток, тогочасний детектор брехні. У вітринах розташовані речі, які насправді не є тими, чим вони здаються на перший погляд: таємні засоби зв’язку та спостереження. Їхня мета стежити за тими, хто має протилежну від влади думку. Червона доріжка приводить відвідувачів до фігури патрона цього світу — фелікса едмундовича дзержинського.
«Воююча солідарність» — демонструє засоби антикомуністичної опозиції в ПНР. Це насамперед мультимедійна виставка, завдяки якій можна поринути в атмосферу підпільної друкарні або вуличної демонстрації. Почути радіопередачу таємної радіостанції, що транслювала в ефірі заборонену владою інформацію. Побачити зброю, яка готова до бою.
У приміщеннях колишньої в’язниці періодично розміщуються й інші тимчасові виставки, присвячені людям та подіям тих трагічних часів. Варто зауважити, що з експозицією музею можуть ознайомитись лише особи старші за 13 років.
Починаючи з вересня 2018 року, в одному з приміщень в’язниці відбувається Свята Меса за ув’язнених і вбитих поляків, які зазнали мученицької смерті в стінах катівні.
Сьогодні музей на вулиці Раковецькій є не тільки музеєм у звичному розумінні, а й культурним, науково-дослідним та освітнім центром, у якому постійно відбуваються різноманітні заходи, присвячені тим трагічним подіям в історії Польщі.
Варто нагадати, що в Українському Львові, починаючи з 2009 року, працює Музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», який також розташований у приміщенні колишньої в’язниці.
Фото з відкритих джерел
