Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Селище Богородичне знаходиться на правому березі річки Сіверський Донець, у так званій „Донецькій Швейцарії“ — мальовничому місці Святогір’я. Річка Сіверський Донець, вкриті листяним лісом пагорби правого берега і соснові ліси лівобережжя створюють унікальний мікроклімат. На околиці села починається стежка „Донецький терренкур“, яка конкурує по мальовничості місць з теренкурами П’ятигорська. Протяжність стежки — близько 4 км, вона закінчується біля підніжжя Лисої Гори…»
Це опис селища Богородичне, який можна було знайти на різноманітних ресурсах у мережі Інтернет до подій лютого 2022 року, коли розпочалася широкомасштабна неспровокована агресія росії проти України. Влітку 2022 року селище було захоплено російськими окупантами під час їхнього наступу на Святогірськ, який пізніше теж перейшов під контроль російських військ. Усього за кілька місяців, 11 вересня, селище було звільнене ЗСУ, наступного дня також було звільнено й Святогірськ. Запеклі бої та кілька місяців в окупації перетворили колись заможний й квітучий населений пункт у селище-привид.
Пересуваючись вулицями, ми не побачили жодної домівки, якої б не торкнулася війна. На час звільнення в Богородичному начебто залишалося ще дві людини, але зараз немає нікого. Селище повністю мертве. Єдиною живою істотою, що потрапила нам на очі, виявилася звичайна курка. Побачивши непроханих гостей, вона поспіхом злетіла на підвіконня зруйнованого будинку і розчинилася серед куп сміття та уламків.
Коли я покидав Богородичне, у мене склалося враження, що повноцінне життя сюди вже ніколи не повернеться…
Фото автора
