Українські далекобійні удари спрямовані на об’єкти, які наповнюють бюджет держави-агресорки, постачають загарбницько-окупаційну російську армію пальним, підтримують ворожу логістику та, відповідно,…
Від початку широкомасштабного вторгнення російської федерації радіотехнічні війська повітряного командування «Захід» виявили 7 тисяч ворожих цілей в українському небі і на підступах до наших повітряних рубежів. Понад шість з половиною тисяч із них — це російські літаки, решта — крилаті ракети та безпілотні літальні апарати.
Основне озброєння радіотехнічних військ — радіолокаційні станції. Вдень і вночі вони «сканують» наше небо на сотні кілометрів, аби виявити в повітряному просторі небезпечні об’єкти та передати на командні пункти інформацію про них для подальшого знищення зенітними ракетними підрозділами чи авіацією.
Михайло — один із тисяч військовослужбовців окремої радіотехнічної бригади ПвК «Захід». Він — майор, несе бойове чергування в системі протиповітряної оборони на заході нашої країни. Свою кар’єру в радіотехнічних військах починав солдатом на посаді планшетиста командного пункту. Згодом став сержантом, потім вступив у Харківський національний університет Повітряних Сил і повернувся в РТВ офіцером. Служив на різних посадах у радіотехнічних підрозділах. Наразі у складі чергової зміни він відіграє ключову роль — збирає інформацію, узагальнює та аналізує її, готує пропозиції і варіанти подальших дій для командирів.
— Завдання бойових обслуг радіолокаційних станцій — виявити цілі на дальніх рубежах. Це дає час для реагування зенітникам та авіації, — розповідає про особливості роботи локаторників офіцер. — Станції виявлення цілей мають працювати в комплексі. Чим їх більше, тим краща ситуативна обізнаність усіх сил і засобів протиповітряної оборони. Ворог намагається виявити місце знаходження і «обійти» наші станції. Ми весь час змінюємо позиції і режими роботи, аби не дати йому такої можливості. Це бойове мистецтво, яке ґрунтується на повній самовіддачі людей. Треба працювати вдень і вночі за будь-якої погоди, швидко розгортати і згортати техніку, підтримувати її у справному стані.
До широкомасштабного вторгнення підрозділи окремої радіотехнічної бригади ПвК «Захід» виявляли і супроводжували в повітряному просторі зони відповідальності близько 150 тисяч об’єктів на рік. Це на 99 відсотків були цивільні пасажирські і вантажні літаки. Нині це число мало змінилося. Однак характер бойового чергування змінився докорінно. До десятків тисяч цивільних об’єктів в небі навколо України додалися тисячі літаків, гвинтокрилів, БПЛА і ракет росіян, мета яких вбивати українців, нищити інфраструктурні об’єкти та домівки людей. Радіотехнічні підрозділи та командні пункти також стали цілями для ворога.
— У перші дні вторгнення під час виявлення і супроводження російських літаків, гвинтокрилів і ракет у мене та моїх колег було легке хвилювання. Зараз це — звичайна бойова робота, — розповідає Михайло. — Ми робимо її якнайкраще, аби убезпечити нашу рідну землю від ударів ворога з повітря. Тож відчуваємо не хвилювання, а відповідальність за долі людей.
Двадцять четвертого лютого Михайло ніс бойове чергування на одному з командних пунктів Повітряних Сил у районі проведення операції Об’єднаних сил на сході країни.
— Ми фіксували польоти російської авіації на суміжних територіях і були готові до найгірших варіантів розвитку подій. Це було звичайне чергування до моменту завдавання першого масованого удару з повітря по військах та об’єктах у зоні нашої відповідальності, — згадує він. — Наш командний пункт також був атакований балістичними ракетами «Іскандер», але виконання завдань не припинив. Усі підрозділи і пункти управління продовжували свою бойову роботу зі знищення цілей у повітрі. Це були напружені хвилини, які переходили в години і доби практично без відпочинку. Найважчою для мене була, здається, четверта доба агресії. Тоді напрямок концентрації повітряних ударів ворога змінився. росіяни зосередилися на південних, західних і північно-західних регіонах нашої країни. І я хвилювався за те, чи вистоять мої колеги на тих напрямках. росіяни вважали, що зможуть безроздільно панувати в нашому небі. Ми зробили все можливе, аби цього не допустити.
Бойове чергування — робота для стресостійких людей, які здатні швидко приймати правильні рішення у складних умовах бойового середовища. Відповідальність — висока. На кону — життя людей.
— Мені моя служба подобається. Якби час повернувся назад, то я би знову пройшов цей самий шлях, — каже офіцер. — Заради того, аби зараз разом із тисячами військових власноруч писати нашу історію — протистояти агресору і перемагати.
