На замовлення рф вони організували серію підпалів автомобілів військових та волонтерів, намагаючись перешкодити діяльності Сил оборони України. За матеріалами вироку, у липні 2024 року один із фігурантів…
Остання кремлівська фейкова теза, яку нещодавно озвучила маргарита симоньян про те, що «бомбимо українців, щоб вижити самим», звичайно, не є новою. Хіба що вона прозвучала несподівано та відверто. Натомість інші спікери росагітпрому формулюють її більш завуальовано.
Наприклад, на останньому екстреному засіданні Ради безпеки ООН небензя заявив, що буцімто «росія завдає ударів по об’єктах інфраструктури України у відповідь на накачування країни зброєю із Заходу». При цьому провину за жертви серед мирного населення постпред рф в ООН переклав на українську ППО.
Тим часом прилєпін, який видає з себе «письменника» і «загортає» це бомбардування у роз’яснення російськомовним в Україні, які, на його думку, чекали на визволення з боку москви, а замість цього отримали від неї знищення.
Насправді за останні дев’ять місяців московія завдала понад 16 тисяч ракетних ударів по Україні. 97% її цілей — це цивільні об’єкти. Окрема історія — Херсонщина, яку лише за один тиждень росіяни обстріляли 258 разів.
Цікаво, що буквально недавно росія називала Херсон «своїм назавжди», розповідала місцевим жителям з кожного білборда про свою «материнську турботу». Тепер так звана мати б’є по місту зі всіх «калібрів», вбиваючи беззахисних людей, яких до того ж встигла записати в російське громадянство.
Якось цей фейк не вкладається навіть в широкі рамки роспропаганди.
Дане важливе питання мали б дійсно обговорити на федеральних каналах. Адже як на те, що нині відбувається в Херсоні, мають реагувати «нові громадяни рф» з Донецька, Луганська, Криму? Адже там також усе починалось з «росія тут назавжди!».
Але остання кремлівська концепція «Україна буде російською чи безлюдною» не передбачає таких питань. Й тим паче відповідей на них.
Тому доля тих самих російськомовних українців, які, на думку прилєпіна, «увесь цей час жили в підпіллі, влаштовували таємні пушкінські читання і чекали на визволення», москву не цікавить і ніколи не цікавила. Бо «своїми» вони ніколи для неї не були.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
