Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Ще під час форуму «валдай» ведучий запитав у путіна, чи можна розцінювати проведення «спеціальної військової операції» в Україні як «громадянську війну».
«Певною мірою так, але ми опинилися в різних державах, на жаль, через цілу низку причин», — відповів тоді диктатор.
Місяць потому йому також поставили питання, чи не змінив він за рік свою думку про те, що росіяни та українці є єдиним народом. На це диктатор відповів: «Ні, звичайно, а як це можна змінити? Це історичний факт».
Насправді теза «в Україні йде громадянська війна» просувається кремлем ще з 2014 року. Але якщо раніше вона трактувалася москвою як виключно «український внутрішній конфлікт», то тепер у зв’язку з путінським «порятунком братнього народу» набула нового забарвлення.
Як відомо, російський «порятунок» обернувся масованими ракетними атаками. Мета яких (що символічно — рівно через 90 років після початку Голодомору) влаштувати «Холодомор».
Можна скільки завгодно говорити про «звільнення братнього народу від неонацистів», але коли цілі міста та регіони України безглуздо та жорстоко відрізані від енергетичної інфраструктури, це неможливо пояснити жодними «визвольними цілями» — від чого звільнення: тепла, води світла?
Ця думка таки проривається навіть на російських федеральних каналах із вуст тих, від кого цього не очікуєш.
Так, яків кедмі, якого називають «ручною папугою соловйова», сказав у його етері: «Це неконструктивно, це злочинно — бомбардувати мирні міста. Слова „стерти з лиця землі Харків та Київ“ — не повинні бути сказані. Ніколи не було в історії воєн, щоб бомбардування мирного населення призвело до якихось результатів на полі бою».
До речі, навіть найвідчайдушніші «патріоти» вже визнають, що практичного воєнного сенсу у ракетному терорі немає. Є спроба вигадати інші сенси: «москва у такий спосіб намагається схилити Київ до політичних переговорів», — пояснює їхній одіозний прилєпін.
Україна, нагадаємо, наполягає на тому, що жодних переговорів до повного виходу окупантів за міжнародно визнані кордони бути не може. А результат путінської «громадянської війни» вирішується зараз виключно на полі бою. Того самого, який він програє.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
