Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
У Вінницькій міській територіальній громаді вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946– 1947 років. Вінничани, керівники міста та області, військовослужбовці поклали квіти та колоски до пам’ятного знаку жертвам Голодомору.
Також у Галереї «ХХІ» було відкрито виставку «Марія», автором якої є канадська художниця українського походження Леся Марущак.
Цей проєкт є мобільним меморіальним простором, що увічнює пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 рр. У центрі – образ дівчини Марії. Її історія – це компіляція багатьох спогадів. В експозиції представлені архівні фотографії в авторській обробці з серій COUNTING, TRANSFIGURATION та ERASURE.
Проєкт «МАРІЯ» передбачає інтерактивну участь глядачів: вони зможуть написати свої історії та думки про Голодомор та залишити їх на спеціальній дошці у виставковому залі. Надалі Леся Марущак планує використати ці історії з усієї України в наступних мистецьких проєктах, присвячених геноциду. Художниця також закликає ділитися ними в соцмережах під хештегом #ProjectMaria.
Прикметно, що натхненням для створення цього проєкту стала українка, уродженка Вінниці Марія, яка єдиною у своїй родині пережила Голодомор. Згодом дівчина емігрувала до Канади, де і живе до сьогодні. У вересні їй виповнилося 99 років.
– Звернувшись до ФБ-спільноти, я отримала єдину світлину юної Марії із батьками. Цей переосмислений у проєкті образ, разом із іншими портретами у серії, викликають індивідуальні, сімейні, колективні травматичні спогади, що передаються з покоління в покоління, – зазначає авторка проєкту.
Леся Марущак сформувала власне бачення Голодомору на основі історичної пам’яті українців Канади про геноцид.
– Для мене було критично важливим уникнути монолітної мови та форми традиційних меморіалів, а натомість створити абстрактний простір, який би зіштовхував глядача із колективною пам’яттю про втрату. Сучасна війна проти України спирається на ті ж види зброї, які нормалізувалися під час та після Голодомору: дезінформація, заперечення та приховування. МАРІЯ – це метафора персонального та колективного страждання, – розповіла художниця Леся Марущак.
Проєкт «МАРІЯ» вже демонструвався у дев’яти країнах, а книга за його мотивами потрапила до шортлиста Книжкової премії відомого міжнародного фотофестивалю Rencontres d’Arles у Франції (2019) та отримала нагороду за найкращий дизайн на міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» у Києві (2019). У 2020 році видання The Guardian опублікувало фото з проєкту в статті про найкращі знімки з Landskrona festival. Також «МАРІЯ» визнана Національним музеєм Голодомору-геноциду найвідомішою виставкою про Голодомор 1932–33 років.
Експозиція у Вінниці триватиме до 24 січня.
Окрім того, у Вінницькому обласному молодіжному центрі «Квадрат» відбулася презентація книги провідного наукового співробітника «Музею Вінниці», доктора історичних наук Арсена Зінченка під назвою «Голодомор 1932– 1933 рр. на Вінниччині: Скрижалі пам’яті».
Створена на основі спогадів очевидців, документальних матеріалів та сучасних досліджень, книга розкриває передумови, перебіг і наслідки Голодомору, пережитого мешканцями Вінниччини у 1932–1933 роках.
– Голодомор-геноцид 1932–1933 рр. – страшна й важка сторінка в історії українців. Непоправна втрата мільйонів життів… Мусимо знати якомога більше не тільки про їхнє страдництво, а й про те, що тисячі й тисячі їх виступили проти московського окупанта, проти його грабіжницьких хлібозаготівель, насаджування колгоспів, розкуркулювання й насильницького вивезення українських селян на чужину, руйнування церков і глуму над вірою. Вони боролися зі зброєю в руках, згадуючи свободу й вільну Україну, яку вони втратили. Саме за це сталінський режим і виморював їх голодом. Вони боролися за нас з вами», – зазначив автор.
Також Арсен Зінченко розповів, що книга створювалась тривалий час. Збір свідчень людей, які пережили Голодомор, він із колегами розпочав ще наприкінці 1980-х років. Насамперед автор записав спогади своїх батьків, адже історія голоду для нього є сімейною.
– Специфіка цієї книги полягає в тому, що тут показано матеріал із Вінниччини, але для того, щоб показати етноцид, тут долучено і деякі матеріали поза межами нашого регіону, – зауважив історик.
Окрім архівних документів, у виданні є алюзії до сучасної російсько-української війни. Так, уже перед надсиланням книги до друку автор дізнався про знищення російськими окупантами пам’ятника жертвам Голодомору і політичних репресій у Маріуполі. Тож він додав факт про цей злочин росіян до свого видання.
Захід відбувся у теплій атмосфері. Присутні ділились своїм історіями про те, як їхні родини переживали страшний голод у 1932–33 роках. Наприкінці презентації всім охочим Арсен Зінченко підписав книги.
Фото автора та з сайту ВМР
