У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Роботу військових саперів сьогодні важко переоцінити. Практично кожного дня вони розміновують звільнену від росіян українську територію, котра містить не меншу небезпеку, аніж та, де ведуться активні бойові дії. Без перебільшення, сапери доволі часто ризикують власним життям, аби очистити територію від вибухонебезпечних предметів та забезпечити подальше просування своїх підрозділів. Сьогодні мова піде про саперів-десантників, а точніше про командира саперної групи окремої десантно-штурмової бригади старшого сержанта Миколу на позивний «Академік». Він розповів кореспонденту АрміяInform, у чому полягає його робота та наскільки важко «пробивати» дорогу своїм побратимам.
— Знаєте, ми часто жартуємо: якщо вже сапер відкриває вогонь зі стрілецької зброї — то «пахне керосином», — посміхається Микола. — І в нас таких моментів досить багато, бо ж не знаєш, що тебе може чекати наступної миті, тим паче, що доводиться працювати й під час ворожого обстрілу чи можливого прориву ДРГ. Та ми не просто сапери, ми десантники, тому звикли до роботи в будь-яких ситуаціях.
«Академік» каже, що 24 лютого його підрозділ якраз був на пів шляху до міста, де вони мали замінити інший десантний підрозділ, так би мовити «їхали на ротацію». А вже в березні підрозділи ОДШБр прийняли перший бій з московитами поблизу Вознесенська.
— Головним нашим завданням було недопущення просування противника визначеними шляхами. Ми заміновували мости і дороги, виставляли «секрети». Вже пізніше, коли наші Сили оборони пішли в контрнаступ, ми почали виявляти вибухонебезпечні предмети, знімати їхні «сюрпризи». Всього було настільки багато, що й не встигали вивчати їхні зразки, — сказав Микола.
Серед того, що знайшла група «Академіка», міни типу МС-3, МЛ-8, ТМ-62, ОЗМ та багато-багато іншого. Здебільшого, це міни, котрі заборонені до застосування міжнародними конвенціями, проте імперіалістичні російці не зважають на міжнародне право та людські цінності.
— Пригадую, як нам доводилось утилізовувати бойову частину крилатої ракети Х-101. Там було вибухівки кілограмів на 400. Уявіть собі видовище та звук, коли вибухає майже пів тонни тротилу! Сама ж ракета має вагу плюс-мінус 1000 кілограмів, — наголосив сержант. — Агресор вибухівки не жаліє для смертей українських мирних громадян. Та й всі прекрасно бачать, з якою інтенсивністю вони завдають ракетних ударів по містах і селах нашої держави.
Сапер-десантник брав участь у бойових діях під Соледаром, звільняв Ізюм. Каже, що на Харківщині росіяни зосередили найкращі інженерні підрозділи, котрі є в їхній армії.
— Одного разу наші військові за допомогою дрона розвідували окуповані українські території, — продовжує «Академік». — Уся лінія оборони, бліндажі та інші фортифікаційні споруди, у них укріплені бетоном. Вони навіть окопи на найбільш небезпечних ділянках добряче залили цементним розчином. Висновок один — вони дуже бояться Збройних Сил України, будують потужну лінію оборони. Проте ми це все бачимо і контролюємо всі їхні переміщення. Навряд чи це їм допоможе.
Під час роботи з розмінування небезпечної ділянки Микола дістав травму. Наразі вже проходить реабілітацію у військовому шпиталі. Каже, що після того, як загояться рани, обов’язково повернеться до своїх побратимів на фронт гнати російську нечисть з України. Він впевнений, що настане час, коли наша армія звільнить усі українські села і міста. А тим, хто зараз бере участь безпосередньо в бойових діях, радить оминати небезпечні ділянки, повідомляти саперів про підозрілі предмети та пересуватись лише визначеними командирами шляхами. Лише так можна вберегти своє життя і життя своїх побратимів.
