У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
У цивільному житті Роман працював на будівництві у рідному Кривому Розі. Але через широкомасштабне вторгнення російських окупантів в перші ж дні великої війни поповнив лави Січеславських десантників.
— Пройшовши підготовку, я відразу потрапив в епіцентр бойових дій, наша легендарна бригада «гнала» московитів з Харківщини, — каже десантник. Я хоч і не професійний військовий, але поруч з такими фахівцями, як хлопці з мого підрозділу, досить легко засвоюю усі тонкощі військової справи.
Роман дуже багато розповідав про своїх побратимів, про їхню силу, сміливість, професійність. Особливо вразило чоловіка і справжнє братерство. яке панує серед усіх десантників…
— Злагоджені дії, дисципліна, взаємодопомога — це, мабуть, ті важелі, які допомагають нам успішно розбивати рашистську наволоч та гнати їхніх недобитків щонайдалі, — продовжує Роман. — Я навіть слів не можу підібрати, щоби описати вам ставлення наших хлопців до рідної землі, до України. Усі, як один, готові битися за неї до останнього подиху! В наших планах тільки перемога! Пройде трохи часу, і ми обов’язково піднімемо синьо-жовті прапори в українському Маріуполі, Євпаторії та Донецьку, — з впевненістю каже десантник.
Захисник розповідав, що у звільнених селах поблизу Лиману люди зустрічали їх зі сльозами на очах, обіймали та викрикували слова вдячності. Маленькі діти не пропускали жодного військового, радісно махали руками та просили зробити пам’ятні світлини.
— Заради такого варто жити та перемагати! — додає Роман.
Фото автора
Тетяна Заріцька для АрміяInform
