Мета — ускладнити Кремлю доступ до валютних надходжень і фінансування війни. Європейський Союз готує новий етап економічного тиску на Росію,…
Ще в далекому 2006 році Олександр закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Офіцерську службу на посаді командира взводу розпочинав у механізованій бригаді на Одещині.
Проте у 2011 році вимушений був звільнитися з лав ЗСУ, постійною опорою у житті для нього стала дружина та донька. З початком воєнних дій на Донбасі він одразу ж призвався до війська на посаду командира роти охорони, адже вважав, що там він потрібний.
До широкомасштабного вторгнення росії Олександр гідно виконував свої обов’язки та боронив українську землю на східних кордонах. З 24 лютого цього року він разом зі своїми побратимами та підлеглими став на захист Сумщини, де на той час виконував обов’язки. Відбивав армієць ворожі атаки поблизу кордону Сумської області на блокпостах.
— Хвилюючі моменти війни — це завжди загибель своїх товаришів. Дуже багато загинуло як у місті Суми, що поруч виконували обов’язки, так і ті, що служили зі мною у бригаді. Також є ті, що безвісти пропали, з ними наразі зв’язку немає, — згадує із сумом Олександр.
Як зазначає військовий: якщо порівнювати війну 2014 року й зараз — багато що змінилося. Раніше ворог знищував українські міста й села переважно «Градами» та «Смерчами», а в лютому застосував навіть авіацію, і тоді літаки та гелікоптери важко було збивати.
— Для нас авіація — це найжахливіше, що було на той час. Вони бомбили наше населення. Серед військових тоді, дякувати Богу, втрат не було, проте серед місцевого населення вони були суттєві, інколи серед загиблих були цілі родини. Ворог знав, де були військові, але свідомо знищував місцеве населення, — зазначив армієць.
Олександр вірить у перемогу української армії та з нетерпінням очікує, коли наші військові повернуть свої захоплені території, при цьому ворог буде повністю розбитий та ніколи не повернеться на українську землю.
Фото та відео автора
