Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
У той час, як на росії батьки солдатів окупаційних військ відправляють своїх нащадків на війну заради новенької лади, в Україні — матері готові на небачену жертовність та патріотизм.
Яскравим прикладом цього став вчинок мами Івана Клюйка з Рівненщини, який загинув на сході держави, захищаючи Україну. Пані Марія отримані від держави кошти віддала на будівництво спортивного майданчика на території місцевого ліцею, що в селі Орв’яниця. У такий спосіб вона вирішила увіковічити пам’ять свого сина.
Ваня. Саме так його називали односельчани. Він написав свою історію кров’ю на рідній землі. Справжній, незламний, справедливий, відчайдушний — таким він був, саме таким і залишиться у пам’яті земляків.
Строкову службу хлопець проходив у десантних військах у 2008 році. На початку бойових дій на сході України поповнив лави 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Півтора року Іван обороняв позиції в районі ТЕС міста Щастя. Демобілізувався, працював за кордоном. А у 2021-му підписав контракт з окремою механізованою бригадою імені Короля Данила. Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну він зі своїм підрозділом обороняв один зі стратегічних напрямків фронту — Попасну, що на Луганщині.
Напередодні загибелі їхні позиції обстріляли з мінометів. В одному з бліндажів п’ятеро військових загинуло, а ще п’ятеро зазнали поранень різної важкості. Коли Іван разом із побратимами виносили «трьохсотих» до місця евакуації, по них почав працювати російський міномет. Захисник зазнав важких поранень в руку та голову, від яких через декілька годин помер.
Як зазначила під час відкриття майданчика мама героя, віднині на полі зі штучним покриттям місцеві учні зможуть займатися багатьма ігровими видами спорту та отримають можливість стати в майбутньому справжніми чемпіонами, виборювати перемоги на спортивних аренах, як це робив Іван Клюйко на полі бою.
— Наші діти — це наше майбутнє, а тому вони варті найкращого. Мого сина вже не повернути, але є інші, заради кого треба боротися на усіх фронтах, — каже пані Марія.
Фото автора
