Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Олексій Свинар родом із Харкова. Йому лише 25 років. 25 лютого він із батьком добровільно пішов захищати Батьківщину. У червні під час виконання бойового завдання поблизу Краснопілля зазнав мінно-вибухового поранення.
— Треба було підсилити десантно-штурмову бригаду. Ми поїхали до них на Ізюмський напрям. Тоді почався дуже сильний артобстріл. Уламок зайшов мені в ногу, виламав кістку, вирвав нерв та м’яз, — пригадує військовий.
Олексію пошкодило ліву ногу, вразило стегнову кістку, вирвало частину тканин стегна та сідничний нерв. Через цю політравму кінцівку паралізувало. За пів року Олексій переніс 9 операцій у лікарнях Краматорська, Дніпра та Тернополя. Далі був тривалий період лікування через нагноєння рани. Щоб наш захисник зміг знову ходити, у Львові хірурги Національного реабілітаційного центру «Незламні» провели надскладну операцію з пересадки нерва.
— Ми використали два нерви, які довелося скласти у вісім рядків, щоб відновити цілісність сідничного нерва. Оскільки сідничний нерв має важливі функціональні волокна і відповідає за функцію нижньої кінцівки. Тобто за рухи ноги. При його ушкодженні в пацієнта настав параліч. Нерви, які ми використовували, ми взяли з інших ділянок, а саме з гомілок, — каже завідувач хірургічного відділення Гнат Герич.
Наступного дня після операції Олексій почав відчувати нервове посмикування в нозі. Йому ще не можна вставати з ліжка та рухати прооперованою ногою, але лікарі кажуть, що відчуття в нозі свідчить про початок регенерації. Медики сподіваються, що більше хірургічних втручань пацієнту не знадобиться. Олексій бажає якнайшвидше одужати та стати на ноги. Адже він хоче повернутись у свій бойовий підрозділ, аби разом з батьком продовжити виганяти російських окупантів із нашої землі.
