Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Спалена ворожа техніка на узбіччях, посічені дерева уламками снарядів, поля, усіяні нерозірваними снарядами російських «Ураганів», свіжі сліди прильотів від артилерії та мінометів – це дорога до позицій наших захисників однієї з окремих мотопіхотних бригад. На початку широкомасштабного вторгнення на цих територіях перебували ворожі війська, але згодом їх вибили.
– Є важливі райони та об’єкти, які ми відбили відносно недавно, а вони зараз хочуть забрати їх назад. Нічого в них не вийде! – розповідає командир підрозділу.
Уже кілька місяців українські захисники окремої мотопіхотної бригади невтомно тримають тут оборону.
За декілька кілометрів – позиції окупантів. Тиша тут рідко буває, ворог частіше активізується вночі або під ранок.
– Окупанти намагаються утримати зайняті рубежі, постійно займаються аеророзвідкою, моніторять наші позиції. Якщо побачать якусь ціль – насипають. Що тільки сюди не прилітало: і мінометні міни, і реактивні ракети, – каже один із командирів підрозділу.
За словами бойового медика на псевдо «Айболіт», вони гатять не тільки по позиціях наших військ, а й обстрілюють тилові райони, руйнують інфраструктуру, вбивають мирне населення.
-
- «Айболіт»
– Нещодавно окупанти спеціально підпалювали поля з врожаєм. Красти і руйнувати – сутність цих «нелюдів», – говорить «Айболіт».
Зі сльозами на очах воїни показують обереги, малюнки та синьо-жовтий прапор з побажаннями, які їм передали дітки. Військовий з позивним «Дід» каже, що дивлячись на це все, розумієш, кого ти тут захищаєш.
-
- «Дід» та «Айболіт»
– Я ж добровільно пішов воювати, щоб Україна була вільною, і щоб мої діти й онуки жили спокійно і не бачили того, що бачив тут я. А прощення рашистам за те, що вони зробили на цій землі, не буде, – говорить військовий.
