На папері ця армія виглядала значно сильнішою за українську. Але війна швидко показала: сама кількість ще не гарантує переваги. Бо сучасна війна — це не лише ресурс. Це швидкість рішень,…
У рамках обміну військовополоненими на Одещину повернулися семеро військовослужбовців однієї із частин Командування Сил підтримки ЗС України, які були захоплені в полон російськими загарбниками наприкінці квітня поточного року на Запоріжжі.
Усі вони відбули на чергову ротацію для виконання різноманітних завдань з інженерної підтримки в Херсонську область ще в червні 2021 року. Тут відважні хлопці й зустріли початок широкомасштабного російського вторгнення. Замість планової заміни, на яку очікували в березні, наприкінці лютого вони вступили у двобій із кривавим агресором та із честю виконали завдання щодо протидії просуванню ворожих військ на нашу територію.
Тоді, наприкінці зими, вони знехтували власною безпекою заради виконання свого обов’язку. Їхня відважна поведінка допомогла стримати ворога, проте за кілька днів їхня група опинилася в окупації. Наші військові інженери не розгубилися, створили собі легенду й ще кілька місяців під носом противника здійснювали підпільну діяльність. Аж до 27 квітня, коли, на превеликий жаль, були захоплені в полон російськими окупантами.
Відтоді та до середини вересня вони перебували в неволі в одному з виправних закладів тимчасово окупованого Бердянська. Згодом російські загарбники етапували їх до Севастополя. Але, попри фізичні й психологічні тортури, наші воїни не зламалися. І зрештою, в рамках обміну, здійсненого за безпосередньої участі Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, 13 жовтня наші захисники були звільнені.
Упродовж кількох тижнів визволені військовослужбовці проходили психологічну й фізичну реабілітацію на Полтавщині, після чого повернулися до своїх родин і побратимів в Одеській області.
З цієї нагоди у Білгороді-Дністровському родичі, друзі й брати по зброї організували урочисту зустріч відважній команді військових інженерів. Емоції в рідних та всіх, хто прийшов цього дня привітати їх із поверненням додому, зашкалювали ще задовго до прибуття наших захисників після звільнення з полону.
І ось до головної площі міста під’їжджає мікроавтобус, з якого виходять українські герої.
Втомлені, виснажені, але всміхнені й незламні, вони з гордо піднятою головою проходять через коридор пошани, влаштований їхніми бойовими побратимами й місцевою молоддю, яка першою огортає своїх захисників національними прапорами.
Міцні обійми рідних і близьких… не стримуючи сліз.
Поряд із сім’ями наших звільнених захисників — командир частини полковник Олег Мазурок, їхні товариші по службі, представники місцевої громади та духовенства.
Після повернення в рідні домівки наші воїни отримають усю необхідну допомогу від колективу військової частини, місцевої громади та органів держаної влади.
Фото Володимира Вівата
