Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
Командир 122-мм гармати САУ 2С1 «Гвоздика» солдат Пилип розповідає про те, що найбільше закарбувалося в пам’яті за час його перебування на війні.
До речі, його перший бій під Херсоном на початку широкомасштабного вторгнення російських загарбників в Україну спростував відому приказку про те, що «перший млинець нанівець». Бойове зіткнення з окупантами хоча і тривало в дуже складних умовах, але виявилося досить результативним.
– Ми отримали координати скупчення живої сили і техніки на підступах до міста, − розповідає солдат. − Розрахунок швидко висунувся на позицію, і вже за декілька хвилин ми змогли відкрити вогонь. Влучання були точними, ворог поніс втрати. Звісно, фактор раптовості зіграв свою роль, але більше вирішила злагодженість роботи екіпажу, його майстерність і мужність. Працювали у складних умовах постійного вогневого впливу і загрози оточення. Цей успіх підняв не тільки настрій, але і впевненість у своїх силах, віру в те, що підступного ворога можна подолати.
Потім були дуже важкі бої на підступах до Миколаєва. Їхня САУ потрапила під щільний обстріл. Пилип дістав поранення. Після недовгого лікування знов повернувся до строю. І хоча військовий стаж воїна налічує всього два роки, він за цей час став уже досвідченим фахівцем-гармашем. У 2020 році Пилип підписав контракт на проходження служби в одному з підрозділів ЗСУ і тривалий час проходив навчання на полігонах. Свою спеціальність командира гармати САУ 2С1 «Гвоздика» вважає досить універсальною.
– Якщо на мене поклали обов’язки командира і відповідальність за виконання бойових завдань, то мені потрібно вміти робити все, що й інші номери обслуги, − ділиться своїм досвідом Пилип. – Іноді обставини складається так, що треба працювати і за навідника, і за заряджаючого, а коли необхідно − сідати за важелі бойової машини. В умовах, які час від часу виникають, треба, щоб у екіпажі була повна взаємозамінність. Крім того, необхідно правильно розраховувати інші складові влучного ведення стрільби: вибір позиції, наведення по координатах, своєчасне корегування вогню, чітку взаємодію з іншими підрозділами. Коли всі ці фактори співпадають, будуть і відповідні результати, − підкреслює командир екіпажу.
Зрозуміло, що в бойових умовах важко передбачати всі дрібниці й можливі сценарії поведінки ворога, але завжди треба мати про всяк випадок запасний план «Б». Командир згадав, як одного разу, по прибуттю на позицію, вони встигли зробити лише чотири постріли, як одразу почало прилітати у відповідь. Довелося оперативно змінювати позицію, заново прив’язуватись до цілі й вести вогонь уже за новими координатами. Але завдяки майстерності екіпажу, тактичній гнучкості бойове завдання вони тоді виконали успішно.
На запитання, що мотивує його в бою і надає сил на подальшу боротьбу проти загарбників, відповів не задумуючись: «Кількість знищених ворогів!»
− Кожного разу, відкриваючи вогонь по окупантах, бажаю лише одного: завдати їм якомога більше шкоди і змусити бігти з нашої землі! – додав Пилип.
