Утім, це не відповідає дійсності — насправді противник уже рік не має жодних суттєвих успіхів, адже Сили оборони України уже понад рік стримують російські…
Бойовому медику Галині позивний «Багіра» дали в її піхотній роті за бійцівський характер. Адже за необхідності зазвичай стримана вона здатна блискавично перетворюватися на «дику кішку». Особливо, як каже її командир Олексій, коли її не пускають на «нулі». Бойовий медик постійно рветься на передову до своєї роти.
Але жінок у батальйоні бережуть, тому наразі «Багіра» надає домедичну допомогу пораненим, а найважчих — у складі бригади тактичних медиків евакуює в тил. Галина закінчила Коломийське медичне училище, за фахом медсестра. Розповідає, що нинішню реальність не порівняти з роботою в мирний час. Здавалося б, за довгі роки вона бачила і кров, і гній, і пошматовані людські долі. Але війна змінила її світогляд докорінно.
«У мене відбулася повна переоцінка цінностей, — розповідає жінка. — До мене дійшло, що не можна прив’язувати свою долю до всього матеріального, життєвих благ. Люди покинули все, бо рятують найцінніше — свою волю та життя рідних у себе за плечима. Сьогодні ти живеш, а завтра… Людей треба цінувати, родину, справжніх друзів. Жити самим і життя рятувати іншим.
Дуже змінилася думка про наших небайдужих людей, воїнство.
У росіян солдати тікають від війни навіть за рахунок так званих самострілів. А у нас — все навпаки. Наші хлопці дуже важко переносять поранення психологічно не стільки через фізичні муки, скільки через тимчасову неможливість бити ворога. Вони рвуться назад на передок, часто-густо відмовляючись від серйозного лікування. Особливо — воїни, які зазнали неважких контузій, і легкопоранені, як ми кажемо, „ходячі“. Днями стався черговий такий випадок: солдат на позивний „Псих“ буквально втік в окопи після перев’язки, попри заборону лікаря. І це він зробив, знаючи, що в орків щойно відбулась ротація і вони зі свіжими силами взялися довбати нас артилерією…»
Фото автора
