Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Окупаційні війська на півдні України час від часу намагаються перехопити ініціативу та атакувати позиції ЗСУ. Проте українські захисники однаково просуваються вперед, завдають ворогу значних втрат і запевняють ворога — все марно.
— Настрій бойовий, сунемо русню, хочеться швидше дійти до Херсона, а там помаленьку і до Криму! — говорить «Шериф», командир одного з підрозділу окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Але зізнається, що ситуації на позиціях бувають різні, особливо вночі.
— Частенько відбуваються масові обстріли. Дійсно гаряче було минулого тижня — тільки за дві години по наших бліндажах прилетіло близько 40 разів. Сиплять і з танків, прилітають і «Гради», — ділиться «Шериф».
Окрім того, що наші воїни активно витісняють ворога, вони встигають облаштовувати свої нові позиції та як надійніше підготувати їх до холодів. Зокрема, хлопці стверджують: ти мусиш бути впевненим, що тебе бліндаж врятує від будь-чого — осколків або пострілу танка.
— Наші позиції повністю готові. Хлопці на чолі з командиром підрозділу «Кумом», які вже зайняли відбиті позиції трохи лівіше від нас, гарно тут попрацювали. Ми тільки удосконалили лише незначні деталі. Варто розуміти, що твій підрозділ просунеться далі, а на твоє місце прийдуть наші хлопці, тому обов’язково треба подбати, щоб у них усе було. Якщо ти не можеш облаштувати власну позицію, то як можеш бути впевненим у тому, що з тобою все буде гаразд? — каже «Шериф».
За словами командира, його підрозділ готовий і зиму зустрічати, і ворога.
— Люди екіпіровані, всі отримали зимовий одяг, термобілизну. Є генератор та буржуйки, ще волонтери мають привести душові. Путінські орди, звісно, ще будуть намагатися повернути свої позиції, але ми тут для того, щоб перетворити ці спроби у збільшення статистики втрат ворога. Як би рашисти не намагалися перехопити ініціативу на полі бою, у них уже нічого не вийде, — усміхається військовий.
На позиціях у хлопців всі елементи удосконалюються постійно: бліндажі, укриття, спостережники. На маленькій підземній кухні біля газової плитки, наспівуючи мелодію, «чаклує» військовий Віталій.
— Коли є настрій та натхнення, готую для хлопців гаряченького. Бо на сухпаях довго не прослужиш. До 24 лютого я був будівельником, але готувати, здається, вмів завжди. То ж куховарити тут мої, так би мовити, «позакласні обов’язки». Але мене це заспокоює, дає змогу відволіктись, — додає він.
