На Одещині суд визнав винною жінку, яка публікувала в чаті месенджера Viber інформацію про місця та час виконання завдань військовими територіальних центрів комплектування…
Окупаційні війська на півдні України час від часу намагаються перехопити ініціативу та атакувати позиції ЗСУ. Проте українські захисники однаково просуваються вперед, завдають ворогу значних втрат і запевняють ворога — все марно.
— Настрій бойовий, сунемо русню, хочеться швидше дійти до Херсона, а там помаленьку і до Криму! — говорить «Шериф», командир одного з підрозділу окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Але зізнається, що ситуації на позиціях бувають різні, особливо вночі.
— Частенько відбуваються масові обстріли. Дійсно гаряче було минулого тижня — тільки за дві години по наших бліндажах прилетіло близько 40 разів. Сиплять і з танків, прилітають і «Гради», — ділиться «Шериф».
Окрім того, що наші воїни активно витісняють ворога, вони встигають облаштовувати свої нові позиції та як надійніше підготувати їх до холодів. Зокрема, хлопці стверджують: ти мусиш бути впевненим, що тебе бліндаж врятує від будь-чого — осколків або пострілу танка.
— Наші позиції повністю готові. Хлопці на чолі з командиром підрозділу «Кумом», які вже зайняли відбиті позиції трохи лівіше від нас, гарно тут попрацювали. Ми тільки удосконалили лише незначні деталі. Варто розуміти, що твій підрозділ просунеться далі, а на твоє місце прийдуть наші хлопці, тому обов’язково треба подбати, щоб у них усе було. Якщо ти не можеш облаштувати власну позицію, то як можеш бути впевненим у тому, що з тобою все буде гаразд? — каже «Шериф».
За словами командира, його підрозділ готовий і зиму зустрічати, і ворога.
— Люди екіпіровані, всі отримали зимовий одяг, термобілизну. Є генератор та буржуйки, ще волонтери мають привести душові. Путінські орди, звісно, ще будуть намагатися повернути свої позиції, але ми тут для того, щоб перетворити ці спроби у збільшення статистики втрат ворога. Як би рашисти не намагалися перехопити ініціативу на полі бою, у них уже нічого не вийде, — усміхається військовий.
На позиціях у хлопців всі елементи удосконалюються постійно: бліндажі, укриття, спостережники. На маленькій підземній кухні біля газової плитки, наспівуючи мелодію, «чаклує» військовий Віталій.
— Коли є настрій та натхнення, готую для хлопців гаряченького. Бо на сухпаях довго не прослужиш. До 24 лютого я був будівельником, але готувати, здається, вмів завжди. То ж куховарити тут мої, так би мовити, «позакласні обов’язки». Але мене це заспокоює, дає змогу відволіктись, — додає він.
