У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Після кількох тижнів замовчувань про невдачі на передовій в Україні. Коли росія атакує, це «законна самооборона», але коли Україна завдає удару, це «терор і військові злочини»…
Минуло майже вісім місяців, як росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Війна пройшла різні етапи: від кремлівської самовпевненості у швидкій перемозі до того, що путін відмахнувся від занепокоєння власного електорату про те, що жорстока війна поїдає призовників, як гарматне м’ясо…
Оголошена в рф мобілізація непопулярна. Нещодавно ми стали свідками феєричного вибуху на знаковому для кремлівських вождів Керченському мості. Щодо ситуації на передовій, то навіть кремлівська цензура не може придушити хвилю жахливих повідомлень про російських солдатів, які відступають, або про сотні тисяч людей, які стоять у чергах на кордонах, щоб уникнути мобілізації, зазначають фактчекери Disinfo.
Війна пройшла різні етапи: від кремлівської самовпевненості у швидкій перемозі до того, що путін відмахнувся від занепокоєння власного електорату про те, що жорстока війна поїдає призовників, як гарматне м’ясо…
У цих умовах завдання № 1 кремлівського агітпропу (дехто називає його ресурси ЗМІ, але це несправедливо щодо багатьох журналістів і медіа) — зіграти свою роль у забезпеченні влади кремля і контролю над ситуацією. Для розуміння варто просто ознайомитися з ідеєю «доктрини герасимова»: у часи сучасного конфлікту всі суб’єкти, що перебувають у розпорядженні держави, мають бути лояльними та брати участь у конфлікті. Крім того, завдяки чинним російським законам про цензуру державні ЗМІ нині перебувають у повній готовності виконувати відведену їм роль.
Тим часом кремль вдався до метання ракет і безпілотників-камікадзе з безпечної відстані по містах та цивільних цілях України. На такому тлі цього тижня продовжилися інформаційні маніпуляції. Головні кремлівські ЗМІ озвучили мету бомбардувань: зробити мішенями всю інфраструктуру та енергосистеми України. На обличчях російських телеведучих часто з’являється якась дивна посмішка, ніби вони отримують збочену радість від заподіяння болю сусідній країні. Вони суголосно повідомляють, що «хороші і правильні» удари по Україні завдаються тільки по «об’єктах стратегічного чи військового характеру», водночас українські удари по російських цілях кваліфікуються як «тероризм».
російські ресурси повідомляють, що «хороші і правильні» удари по Україні завдаються тільки по «об’єктах стратегічного чи військового характеру», водночас українські удари по російських цілях кваліфікуються як «тероризм».
Водночас кремлівський агітпроп представляє мобілізацію як успішну та наповнює інформаційний простір великими порціями мачо-образів усміхнених солдатів-«освободітєлєй» на Донбасі та їхніх насичених тренувань. Намагаючись впоратися з кризою довіри та мінімізувати втрати власного рейтингу, путін оголосив, що мобілізація скоро завершиться. У москві, де мешканці завмерли від страху віддати власних дітей на війну, мер зі свого боку промовив, що «квоти вже заповнено», «проблема вирішена»…
Водночас російські пропагандисти мовчать про недостатню оснащеність чи відсутність належного навчання мобілізованих, чим заповнена, наприклад, платформа Telegram. Влада вочевидь прийняла близько до серця попередню критику з боку гарячих голів і членів «партії війни», таких як соловйов, і ті тепер стишили голоси та слухняно перейшли до стриманої, лояльної підтримки політики кремля.
