Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Ні для кого не секрет, що «велікая расея» відправляє на війну в Україну представників малих народів рф. Не виключення й дагестанці, які в нещодавно деокупованому селі Велика Олександрівка, що на Херсонщині, по-особливому облаштували штаб і місця для нічлігу просто посеред шкільного підвалу.
Дагестанці вирізнялись бажанням створити атмосферу «домашнього» затишку — для цього воїни «русского міра» постягували килими, штори та тюлі з усього села й позавішували ними все, до чого можна причепити ці елементи інтер’єру. Дивани, столики, плити, холодильники, статуетки — рашисти тягли все… Підтвердженням тому — понурі місцеві мешканці, які із сумом дивляться на понівечені речі, що в минулому прикрашали їхні домівки. Адже окупанти знають тільки, як ламати, трощити та малювати кляту літеру «Z» на всьому, що бачать.
Написи всюди, й незнання елементарних правил правопису зовсім не зупиняє «вільний» народ дагестану перед великим бажанням всюди залишити свій слід. Майже на всіх дошках та стінах школи були залишені послання з погрозами або вираженням ненависті до українського народу та НАТО, в основному написані незв’язно. Таке враження, що це писала дитина дошкільного віку, яка повторює все, що почує. Проте не погрозами й «зетками» єдиними: бойовий дух на вході до «штабу» піднімали грізним написом «россия в перед». Так, навіть бойове гасло і те з помилками… То про який «русский мір» може йти мова, якщо самі окупанти не знають «рускаго язика», який мають насаджувати?
А сумно увінчує цей божевільний інтер’єр посеред брухту запилена, брудна табличка з цитатою Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова». Шкода, що цим виродкам ніколи не зрозуміти її значення.
Фото автора
