Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Сльози, щастя та емоції переповнюють наших українських жінок. Важко уявити, через що їм довелося пройти. Але тепер вони на волі і з нетерпінням чекають зустрічі із своїми близькими.
Кореспондент АрміяInform побувала на місці події під час чергового обміну полоненими, у результаті якого Україна повернула з російського полону 108 жінок.
Українські дівчата до останнього не знали, що їдуть на обмін. Їх перевозили із закритими очима та зав’язаними руками.
– Головні убори були натягнуті на очі, щоб ми не могли бачити дороги, руки зав’язані. Ми дивилися лише вниз. Потім, коли вже побачили трохи дорогу, зрозуміли, що їдемо в Запоріжжя, – говорить Вікторія Обідіна – військова медикиня. – У нас забрали прикраси, документи. Зараз у мене нічого немає, навіть рюкзак, з яким я їхала в Таганрог, де була гуманітарка, мені не повернули.
– Я щаслива і вдячна всім, хто мав стосунок до обміну, який відбувся сьогодні. Місяці проведені там були жахливими, в першу чергу важко було морально, тому що поруч було все чужим. Фізично жінок не чіпали, – розповідає Тетяна Васильченко із медбатальйону «Госпітальєри». – Нам казали, що про нас всі забули, кинули на призволяще. Нам пропонували російське громадянство і співпрацю. Але я знаю, що ніхто не пішов на це. Був шантаж – рідними, дітьми. Проте нам просто в якийсь момент треба було зрозуміти, що все це психологічний вплив і потрібно зберігати спокій. Ми знали, що нас чекають і люблять, нас ніхто не забуде.
На жінок чекає медичний огляд та реабілітація. Втомлені, але щасливі, вони нарешті вдома…
