Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Андрій Посікіра — помічник начальника медичної частини 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України. До повномасштабного російського вторгнення — керівник відділення психологічної допомоги Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій. Андрій — лікар-невролог вищої категорії. Він також був очільником Центру допомоги ветеранам АТО «Фенікс», який з часом інтегрувався у Львівський центр надання допомоги учасникам бойових дій.
Колеги з Центру, де працював Андрій, розповідають, що в нього «золоті руки». І це знають не тільки ті, кому він надає медичну допомогу під час війни, а й ті, хто проходив у нього реабілітацію ще задовго до 24 лютого. Також свого часу Андрій допомагав пораненим на Майдані. Сьогодні він бойовий медик із позивним «Фенікс».
За свою бойову роботу Андрій Посікіра отримав нагороду від генерала Валерія Залужного. Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня йому вручив командир 103-ї бригади Валерій Курко.
— Медики на передовій — це приклад щоденного героїзму та самопожертви. Дуже часто — з ризиком для власних життів, під шквальним вогнем, вони здійснюють неймовірне, рятуючи своїх побратимів. Бойовий медик ЗСУ — це поєднання високої професійності, самопожертви та духу військового побратимства. Безумовно, це заслужена нагорода, і я пишаюсь, що люди, які гідні найвищих нагород, сьогодні несуть службу в 103-й бригаді, — наголосив Валерій Курко.
Андрій Посікіра розповів АрміяInform про свою роботу на передовій:
— Шостий місяць я на Донбасі. Щодня займаюсь евакуацією поранених, їхнім лікуванням. Планую шляхи евакуації тяжко поранених бійців. Беру участь в організації забезпечення медикаментами, швидкими. Ворог відпочивати не дає.
Про останні події, ракетні удари по містах України Андрій каже:
— Тут ми вже звикли до підступності окупантів. Але після хаотичних атак ворога по мирних містах, далеких від лінії фронту, значно додалось хвилювання за всіх українців. Але ми не зламаємось, не відступимо і будемо стояти до перемоги. Я думаю, що так міркує кожний українець, кожна українка. Дух нашого народу незламний протягом століть.
У червні цього року Андрій дістав на сході України травму, але щойно підлікувався, відразу повернувся до своїх побратимів.
— Наразі я потрібний на передовій. Буду з бригадою до перемоги. Але роботи і вдома після повернення буде багато. Будемо допомагати всім, кого ця війна скалічила. У пріоритеті допомагати тим воїнам, які втратили кінцівку чи мають інші важкі травми після бойових дій. Нині я спостерігаю тенденцію до покращення соціальних гарантій з боку держави, створюються різноманітні центри у всіх куточках України для воїнів та їхніх сімей, розробляються програми допомоги та підтримки для наших захисників, — підсумовує Андрій.
