Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
У Радомишльському народному краєзнавчому музеї, про який АрміяInform уже розповідала у своїх публікаціях, напередодні Дня захисників і захисниць України відкрилась виставка «А хто борець — той здобуває світ». В експозиції представлені зразки зброї та елементи військового спорядження скіфів, періоду Русі, часів козацтва, а також Перших та Других визвольних змагань.
Як розповів журналістові АрміяInform директор Радомишльського народного краєзнавчого музею Сергій Галицький, назва виставки взята з рядка Гімну українських націоналістів. Тож на меті — популяризувати славні приклади звитяги українських воїнів.
— Збереження історичної пам’яті, глорифікація історії, формування свідомості українця-переможця, а не плакальника — ось такі наші завдання, наша лінія фронту, — говорить Сергій Галицький. — На виставці представлені зразки зброї та військової амуніції: наконечники списів і стріл, бойові сокири, булава скіфських і руських воїнів, сокири, ядра, кулі періоду козаччини, зброя і кокарди учасників Другого зимового походу 1921 року, що проходив також і Радомишльщиною, макет воїна УПА з автентичним головним убором, що належав учаснику закордонних походів.
У день свята, 14 жовтня, виставку презентуватимуть військові реконструктори. Вони завжди є бажаними гостями музею та вже показували його відвідувачам героїчні сторінки звитяжної української історії.
Показово, що виставка почала свою роботу 10 жовтня, у день, коли країна-агресор влаштувала Україні справжній ракетний терор.
— Це як наша відповідь на обстріли окупантів, — каже директор музею. — Українців не скорити й не залякати. І якщо ворог вирішив, що своїми ракетами він поставить нас на коліна, він домігся зворотного результату: українці ще більш згуртувалися й ще більше зненавиділи агресора.
Варто зазначити, що є в музеї й експозиція, присвячена сучасній російсько-українській війні. За словами директора музею, усі вісім років війни земляки, які стали її учасниками, надають музею експонати, і щороку ця експозиція розширюється. Але це — тема вже окремої розповіді.
