Зрештою, поновитися на службу вдалося всього за чотири дні завдяки спрощеному алгоритму в Армія+. Про це військовослужбовець 23-го штурмового полку «Р.У.Г» 2 корпусу «Хартія»…
Павло Ковальський один із тридцяти трьох спортсменів, які цього року представляли національну збірну нашої держави на змаганнях Warrior Games в Орландо (штат Флорида, США). Ветеран Збройних Сил України взяв участь у змаганнях з п’яти видів спорту: стрільба з лука, веслування на тренажері, гольф, стрільба з гвинтівки, волейбол, баскетбол. У його активі три нагороди («золото та бронза» — за стрільбу з лука, «срібло» — за волейбол сидячи).
Павло родом із Волині. Зі шкільного віку хлопець займався футболом та мініфутболом, змалку полюбляв й інші ігрові види спорту, особливо командні. Вже зі студентських років додав до своїх спортивних вподобань легку атлетику.
Участь у бойових діях і поранення
Волинянин, як і тисячі його земляків, прийшов до війська під час першої хвилі мобілізації у 2014 році. Як стрілець-гранатометник Волинської окремої механізованої бригади ЗС України виконував бойові завдання в районі населених пунктів: Маріуполь, Савур-Могила, Степанівка, Григорівка, Петрівське, Мануйлівка та Тарани. А на початку 2015 року у складі окремої гірсько-піхотної бригади брав участь в бойових діях в районі населених пунктів Дебальцеве та Чорнухине, де дістав закриту черепно-мозкову травму.
— Це був один із найважчих днів, коли ворог намагався вибити українських воїнів із займаних позицій. Стріляючи прямою наводкою, екіпаж ворожого Т-72 практично знищив повністю наш «опорник». Від вибуху я відлетів на кілька метрів у бік — внаслідок мінно-вибухової травми, що дістав, мене евакуювали до найближчого медичного закладу. Лікування було тривалим. За час відновлення змінив медичні заклади у Артемівську, Дніпрі, Мукачеві та Луцьку, — пригадує Павло.
Після широкомасштабної навали росіян
На початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну Павло декілька разів пробував поповнити лави Збройних Сил. Проте через стан здоров’я не зміг цього зробити… Чемпіон змагань не вважає себе професійним спортсменом, адже не заробляє цим на життя. Його спортивна кар’єра розпочалась як вимушена складова спортивної реабілітації після травми. Для нього спорт — це програма спортивного відновлення, яка дуже корисна для максимального відновлення загального стану здоров’я. Саме тут він познайомився із веслуванням на тренажерах, стрільбі з лука, гольфом, баскетболом та волейболом на візку.
Павло двічі представляв Україну на міжнародному рівні. «Ігри Нескорених» — 2021 рік та «Ігри воїнів» — 2022 рік. У 2018 році він пройшов відбір для участі у міжнародних змаганнях. Через рік нарешті був зарахований до складу національної команди. У 2020 році через всесвітню пандемію все було перенесено.
— Надалі є бачення розвитку стрільби з лука на Волині. На своїй малій Батьківщині ми тренувалися у стрільбі з лука, зараз тренуємось і будемо це робити й надалі. Це для мене було найважчою перемогою. За три дні до змагань дістав тріщину вказівного пальця на лівій руці під час гри у баскетболі на візках. Через нестерпний біль, бо саме цей палець був задіяний щоразу під час випускання стріли по цілі, впевнено йшов до перемоги та трьох призових місць. «Золото» — командний залік стрільба із лука, «срібло» — волейбол сидячи й «бронза» — за особисту першість у стрільбі з лука.
Цього року в «Іграх воїнів» брали участь п’ять команд із США, по одній команді з України та Канади. Організатори змагань США надіслали запит на участь команди Австралії та Великої Британії. З різних причин їхні спортсмени не приїхали на змагання. Зі свого боку Велика Британія взяла на себе усі логістичні питання щодо харчування, проживання та переміщення під час участі української команди. Саме там відбувався впродовж місяця навчально-тренувальний збір. Потім команду літаком доправили до США.
читайте також:
— Ми всі відчули певні елементи сприяння зі всіх боків, що вдалося поїхати й максимально якісно представити нашу Батьківщину у цей непростий час на міжнародній спортивній арені, особливо серед ветеранського руху учасників бойових дій країн-партнерів України. Ми відчули потребу проявити себе не тільки як спортсмени, а й у певною мірою як дипломати та рупори інформаційного поля російсько-української війни. Усе це заради єдиної мети — якнайшвидшої нашої перемоги над окупантом. Україна не сам на сам із росією — нас підтримує цілий світ!
Фото автора та з архіву Павла Ковальського
