Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Від командира відділення рульових залежить, як швидко та безпечно екіпаж прибуде до місця виконання бойових завдань і назад. Крім того, що він має зробити прокладку курсу, треба ще й слідкувати за справністю всіх приборів. Це величезна відповідальність, яка зобов’язує постійно навчатися та самовдосконалюватися. Як ніхто інший знає про шалений ритм життя на кораблі старшина 2 статті Федір. Він навіть у складних умовах, не відхиляючись ні на градус, рівно тримає корабель на заданому курсі.
24-річний командир відділення народився і виріс у Луганську. Коли йому було 16 років, почалася війна, і його родина мусила виїхати до Києва. Там він закінчив школу і вступив до Київської державної академії водного транспорту. Опановував спеціальність «Судноводіння» і після випуску хотів стати цивільним моряком, але доля розпорядилася інакше.
— У 2020 році ми з дівчиною відпочивали в Одесі. Я захотів прогулятися до порту й подивитися на військові кораблі. Тоді у ВМС ЗС України набирали екіпажі на катери типу Island, які мали надійти в Україну наступного року. Поспілкувався з рекрутерами, мені одразу запропонували посаду старшого рульового на одному з майбутніх катерів. Довго не роздумував і незабаром підписав свій перший контракт із ЗСУ, — пригадує Федір.
Спочатку новосформовані екіпажі пройшли поглиблений курс англійської мови і посилену підготовку на базі Навчального центру ВМС ЗС України. Потім — вирушили в м. Балтімор (США) для теоретичної і практичної підготовки. Аби військові моряки не втрачали фахової підготовки, їм запропонували посади на інших кораблях національного флоту. Так Федір і потрапив на свій борт.
Служба не здавалася йому важкою, адже під час навчання в академії він засвоїв весь необхідний матеріал, щоб почуватися впевнено на будь-якому судні: чи то військовому, чи то цивільному.
— Різниці особливої нема, якщо говорити про саму морську спеціальність. Дещо треба було звикнути до військової служби в цілому. Решта давалося без жодних труднощів. Головна відмінність у тому, що цивільний моряк насамперед заробляє кошти, а для військового — це другорядне, бо він захищає країну, — роздумує командир рульового відділення.
Ось так протягом 2 років Федір опановував свою нову військову професію. Неодноразово брав участь у міжнародних навчаннях та тренуваннях. До слова, під час останніх минулорічних навчань росія уже проявляла агресію і різним чином втручалася в хід їх проведення, тому, за словами військового моряка, були очікування, що щось почнеться. І довго очікувати не довелося…
— 24 лютого я був на курсах фахової підготовки в Миколаєві. О пів на п’яту пролунав сигнал тривоги. Думали навчальна, але ні. Одразу почали готуватися до оборони — рили окопи, зводили укріплення, а через пару днів я повернувся у свою частину, — пригадує Федір. — Неабияк втішило, що настрій у всіх був такий, як і в мене — бойовий. Ми були готові до будь-якого розвитку подій. Не було страху і паніки, єдині переживання — за рідних.
Не змінився настрій моряків і сьогодні. Для цього старшина 2 статті Федір докладає чимало зусиль, адже його особовий склад бачить у ньому не лише командира, а й доброго друга, до якого можна звернутися зі своїми проблемами та негараздами.
— Старшина на кораблі — це ланка між офіцерами та матросами, від якої чимало залежить. Ти мусиш іноді забувати про свої проблеми на користь команди, постійно слідкувати за їхнім морально-психологічним станом, підтримувати, навчати та готувати до різних ситуацій. Я це добре знаю і розумію з власного досвіду, — ділиться старшинськими навиками командир рульового відділення.
А ще Федір не раз переконався, що під час виходів у море важливу роль відіграють всі без виключення бойові частини корабля. І якщо бодай один член екіпажу «випадає», завдання не буде виконано на 100%.
— Нині я півтора місяця служу на катері, який постійно несе вахту в морі й виконує певні завдання. Побратими розказували, що їм неодноразово доводилося мати сутички з російськими загарбниками. Розлючений ворог і стріляв по них, намагався підірвати, полював за допомогою БПЛА, літаків й гелікоптерів. Та всі спроби були марними. Наш катер по праву можна назвати фартовим. Насамперед тому, що в нас, хоча й молодий, але неймовірно добре підготовлений екіпаж, який готовий до будь-яких ситуацій, — з гордістю говорить Федір.
На запитання чи не пожалкував він про свій вибір, старшина 2 статті впевнено відповідає, що ні.
— Якби навіть можна було повернути час назад і обрати інший шлях, то все одно став би військовим. Я гордий, що захищаю свою країну і своїх рідних. У мене є молодший брат, він займається футболом. Можливо, колись він стане всесвітньо відомою зіркою. Це його мрія. А ми сьогодні тут боронимо наше майбутнє, щоб мрії кожної дитини мали шанс збутися, — підсумував Федір.
