Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Від командира відділення рульових залежить, як швидко та безпечно екіпаж прибуде до місця виконання бойових завдань і назад. Крім того, що він має зробити прокладку курсу, треба ще й слідкувати за справністю всіх приборів. Це величезна відповідальність, яка зобов’язує постійно навчатися та самовдосконалюватися. Як ніхто інший знає про шалений ритм життя на кораблі старшина 2 статті Федір. Він навіть у складних умовах, не відхиляючись ні на градус, рівно тримає корабель на заданому курсі.
24-річний командир відділення народився і виріс у Луганську. Коли йому було 16 років, почалася війна, і його родина мусила виїхати до Києва. Там він закінчив школу і вступив до Київської державної академії водного транспорту. Опановував спеціальність «Судноводіння» і після випуску хотів стати цивільним моряком, але доля розпорядилася інакше.
— У 2020 році ми з дівчиною відпочивали в Одесі. Я захотів прогулятися до порту й подивитися на військові кораблі. Тоді у ВМС ЗС України набирали екіпажі на катери типу Island, які мали надійти в Україну наступного року. Поспілкувався з рекрутерами, мені одразу запропонували посаду старшого рульового на одному з майбутніх катерів. Довго не роздумував і незабаром підписав свій перший контракт із ЗСУ, — пригадує Федір.
Спочатку новосформовані екіпажі пройшли поглиблений курс англійської мови і посилену підготовку на базі Навчального центру ВМС ЗС України. Потім — вирушили в м. Балтімор (США) для теоретичної і практичної підготовки. Аби військові моряки не втрачали фахової підготовки, їм запропонували посади на інших кораблях національного флоту. Так Федір і потрапив на свій борт.
Служба не здавалася йому важкою, адже під час навчання в академії він засвоїв весь необхідний матеріал, щоб почуватися впевнено на будь-якому судні: чи то військовому, чи то цивільному.
— Різниці особливої нема, якщо говорити про саму морську спеціальність. Дещо треба було звикнути до військової служби в цілому. Решта давалося без жодних труднощів. Головна відмінність у тому, що цивільний моряк насамперед заробляє кошти, а для військового — це другорядне, бо він захищає країну, — роздумує командир рульового відділення.
Ось так протягом 2 років Федір опановував свою нову військову професію. Неодноразово брав участь у міжнародних навчаннях та тренуваннях. До слова, під час останніх минулорічних навчань росія уже проявляла агресію і різним чином втручалася в хід їх проведення, тому, за словами військового моряка, були очікування, що щось почнеться. І довго очікувати не довелося…
— 24 лютого я був на курсах фахової підготовки в Миколаєві. О пів на п’яту пролунав сигнал тривоги. Думали навчальна, але ні. Одразу почали готуватися до оборони — рили окопи, зводили укріплення, а через пару днів я повернувся у свою частину, — пригадує Федір. — Неабияк втішило, що настрій у всіх був такий, як і в мене — бойовий. Ми були готові до будь-якого розвитку подій. Не було страху і паніки, єдині переживання — за рідних.
Не змінився настрій моряків і сьогодні. Для цього старшина 2 статті Федір докладає чимало зусиль, адже його особовий склад бачить у ньому не лише командира, а й доброго друга, до якого можна звернутися зі своїми проблемами та негараздами.
— Старшина на кораблі — це ланка між офіцерами та матросами, від якої чимало залежить. Ти мусиш іноді забувати про свої проблеми на користь команди, постійно слідкувати за їхнім морально-психологічним станом, підтримувати, навчати та готувати до різних ситуацій. Я це добре знаю і розумію з власного досвіду, — ділиться старшинськими навиками командир рульового відділення.
А ще Федір не раз переконався, що під час виходів у море важливу роль відіграють всі без виключення бойові частини корабля. І якщо бодай один член екіпажу «випадає», завдання не буде виконано на 100%.
— Нині я півтора місяця служу на катері, який постійно несе вахту в морі й виконує певні завдання. Побратими розказували, що їм неодноразово доводилося мати сутички з російськими загарбниками. Розлючений ворог і стріляв по них, намагався підірвати, полював за допомогою БПЛА, літаків й гелікоптерів. Та всі спроби були марними. Наш катер по праву можна назвати фартовим. Насамперед тому, що в нас, хоча й молодий, але неймовірно добре підготовлений екіпаж, який готовий до будь-яких ситуацій, — з гордістю говорить Федір.
На запитання чи не пожалкував він про свій вибір, старшина 2 статті впевнено відповідає, що ні.
— Якби навіть можна було повернути час назад і обрати інший шлях, то все одно став би військовим. Я гордий, що захищаю свою країну і своїх рідних. У мене є молодший брат, він займається футболом. Можливо, колись він стане всесвітньо відомою зіркою. Це його мрія. А ми сьогодні тут боронимо наше майбутнє, щоб мрії кожної дитини мали шанс збутися, — підсумував Федір.
