Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
29 вересня 2003 року Росія розпочала активну фазу будівництва дамби до українського острова Тузла. Від російської станиці Тамань Темрюцького району Краснодарського краю у напрямку до острова Тузла починають насипати греблю з метою з’єднання її з російським берегом.
Працюючи у три зміни, будівельники споруджують по 150 м греблі на день. Перемовини почались після того, як будівельники досягли українського прикордонного понтона.
Україна наполягала на тому, що Азовське море й Керченська протока повинні бути внутрішніми водами України та Російської Федерації, розділеними державним кордоном. За таким принципом розмежування Тузла належить до України.
росія наполягала на тому, що офіційно чітко проведених кордонів як в акваторії Азовського моря, так і в Керченській протоці немає, а також відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це коса. Крім того, росіяни вказували на те, що тільки континентальна частина Криму відійшла Україні. Росія пропонувала спільне використання Азово-Керченської акваторії, згодившись з установленням державного кордону тільки по дні, але не по водній поверхні.
Лише в липні 2005 року МЗС України повідомило, що російська федерація визнала приналежність острова Коса Тузла і «вод навколо нього» нашій країні. Проте в Департаменті інформації й друку МЗС РФ у відповідь на таку інформацію сказали: «правовий статус острова Тузла залишається невизначеним».
