Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Бойове чергування протитанкового розрахунку ПТРК «Стугна-П» молодшого сержанта Олександра проходило в лісосмузі під гучні звуки розривів снарядів і мін. Хлопці ще з вечора завчасно підготували тут позицію, викопали окопи, замаскувалися. ПТРК і декілька ракет віднесли до місця полювання на бронетехніку орків. Саме тут, за інформацією наших розвідників, повинна була прориватися броньована група ворога. Здавалося, що години тягнуться дуже повільно, але час летів. Десь ближче до полудня воїни почули лязкіт гусениць і шум потужних двигунів, але за густим чагарником нічого не змогли побачити. Довелося підняти у повітря коптер.
Завдяки «пташці» виявили колону бронетехніки у складі трьох танків, БМП і БТР, яка швидко просувалася під прикриттям лісосмуги. Олександр зрозумів, що дерева та складки рельєфу заважатимуть прицільній стрільбі з ПТРК, тому швидко зв’язався з артилеристами й надав координати цілі. Боги війни відпрацювали на відмінно. Вони випустили вісім снарядів, якими було повністю знищено 3 танки разом з екіпажами, а БТР і БМП отримали значні пошкодження. Завдяки рішучим діям командира протитанкового розрахунку вдалося своєчасно зупинити прорив бронетанкової групи. Це лише один з успішних бойових епізодів за участю молодшого сержанта Олександра. Сьогодні на рахунку протитанкістів підрозділу з десяток вдалих чергувань.
У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, Олександрові було всього 16 років. Він тільки закінчив 11-й клас у рідному Тульчині, що на Вінниччині, і вступив до професійно-технічного училища, щоб здобути цілком мирну спеціальність лісничого. Тоді навіть не здогадувався, що війна внесе радикальні корективи в його подальшу біографію. Зухвала агресія загарбників, окупація Криму й початок бойових дій на сході країни суттєво змінили світогляд хлопця та його ставлення до подій, які стрімко розгорталися в Україні. Він усвідомив, що в такий відповідальний момент головною справою для нього стане захист Батьківщини.
У 2019 році він уклав свій перший контракт зі Збройними Силами України й потрапив в окрему мотопіхотну бригаду імені Якова Гандзюка. Більшу частину першого року служби довелося провести в навчальних центрах. Спочатку опанував загальновійськову підготовку, потім у Старичах пройшов курс фахової підготовки на командира протитанкового розрахунку сучасного українського протитанкового ракетного комплексу «Стугна- П». Далі були дві ротації у складі підрозділу в районі проведення ООС. Там хлопець уперше перевірив свої знання на практиці в бойових умовах.
Олександр, попри досить юний вік, вміло справляється зі своїми командирськими обов’язками. Причому не тільки майстерно керує потужною зброєю, а й налагодив чітку взаємодію та взаєморозуміння у своєму розрахунку. Кожен знає своє місце та свій перелік завдань у бою, тому хлопці завжди діють злагоджено й ефективно.
Початок широкомасштабного вторгнення Олександр зустрів на полігоні «Дівички» під Києвом, де їхній підрозділ проходив злагодження. О 04:00 ранку 24 лютого почався щільний обстріл, і вони зрозуміли, що ординці пішли в наступ. Настали важки дні. Розрахунку довелося виконувати завдання в складних умовах: постійних переміщеннях, бойових чергуваннях, зміні позицій і напрямків дій. Майже до квітня підрозділ брав участь у бойових діях на Київському напрямку. Потім переїхали на схід, де потрапили на одну з найзапекліших ділянок Донецького напрямку. Ворог намагався прорватися, тому щодня буквально засипав позиції снарядами, ракетами й мінами. Але наші воїни, попри всі намагання окупантів, вперто захищали свої рубежі.
Гідний внесок в успішні дії підрозділу вносить і розрахунок Олександра. Протитанкісти щодня завдають рашистам суттєвих втрат. Нещодавно вони разом з іншим розрахунком молодшого сержанта Василя «Бороди» під час чергування знищили ворожий танк Т-72, який несподівано виїхав із посадки й збирався відкрити вогонь по нашій піхоті. Протитанкісти його своєчасно помітили й, коли той вже збирався зробити перший постріл, випустили ракету. Відстань була не більше як 2300 метрів, тому вдалося вразити бойову машину першим пострілом. Від вибуху боєкомплекту танк розірвало на шматки.
— Звісно, так буває не завжди, — розповідає Олександр. — Іноді можна три дні просидіти на чергуванні, а ворог проїде іншим напрямком. Або позицію можуть засікти й доведеться швидко відходити під обстрілами. Війна — це не тільки бій, це багато важкої буденної роботи, пов’язаної з облаштуванням позицій, налагодженням побуту, питаннями забезпечення й організації взаємодії. Але незмінною залишається мета — наблизити час перемоги й звільнити нашу землю від російських окупантів.
