Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Звичайний старий шкільний стілець із металевою рамною конструкцією. Тисячі таких само стоять у класах по навчальних закладах України. На задньому плані за стільцем — звичайний старий зарядний пристрій радянського виробництва для заряджання автомобільних акумуляторних батарей, який дає змогу регулювати електричну напругу. Сотні таких до сьогодні припадають пилюкою по гаражах. Якісь старі дроти, які тягнуться від зарядного пристрою до стільця…
Що загрозливого, небезпечного може бути у цих простих і цілком мирних, звичних нам предметах? А виявляється, може. Бо це — фото садистського знаряддя, за допомогою якого рашистські садисти катували українців електричним струмом.
Слідом за Службою безпеки України цю фотографію із села Липці, розташованого на північ від Харкова неподалік кордону з росією, оприлюднив офіційний акаунт Міністерства оборони України у Twitter. До фото додано підпис: «Ще одна російська катівня на деокупованих територіях під Харковом. Ось такий має вигляд російський електричний стілець. Тільки це не інструмент правосуддя для злочинців, а пристрій російських катів та садистів, які катували українців».
На цьому та інших численних фото зі звільнених у результаті успішного контрнаступу Сил оборони України під Харковом населених пунктів — свідчення воєнних злочинів російських окупантів. Про те, як рашисти катували українців, починають відкрито говорити й місцеві мешканці.
Моторошними спогадами про тортури в російській катівні поділився директор харківської телекомпанії АТН Олег Юхт, який три місяці разом із родиною перебував під окупацією в сусідньому з Липцями селі Борщова. Він, як журналіст, привертав особливу увагу окупантів, які кілька разів водили його на допити, тиснули психологічно й катували. Свої спогади Олег Юхт оприлюднив на власній сторінці у соціальній мережі Facebook, після чого їх передрукував один з харківських ЗМІ.
Олег Юхт, директор харківської телекомпанії АТН: Тепер я точно знаю, що таке тортури. Надкушують перетинки між пальцями якимись щипцями чи плоскогубцями, потім ріжуть зап’ястя, схоже, що ножем, чимось поливають — відчуття, що всі руки в крові, в мішку нічого не бачиш, руки зв’язані — здається, що ось-ось відкинешся від втрати крові.
Періодично б’ють, не так, щоб покалічити, але боляче — в голову, по печінці, по нирках, по гомілках. Знову щось ріжуть. Потім починають щипати. Потім знову удари в голову, по тулубу. Все разом. Нігті надкушують. І знову удари. Ти в мішку, руки зв’язані… На образи зовсім ніяк не реагують, лише посміхаються, коли ти криєш їх матом і називаєш фашистами. Найстрашніше було, коли вивели назовні, прикладами поставили на коліна й вистрілили над вухом разів чотири.
Невідомо, в якій саме катівні знущалися з Олега Юхта — у тій, що на фото, чи в якійсь іншій. Журналіст згадує, що навіть страхітливі катування, які довелося пережити йому особисто, були не найстрашнішим із того, що вигадували рашистські кати для знущання з українців.
Я також під час усіх цих екзекуцій кричав, ну щоб ці істоти розуміли, що їхні тортури дієві, в надії їх мінімізувати й показати, що нема потреби вигадувати щось ще гірше. Але це був кошмар!.. Навіть не можу уявити, що з цим чоловіком там відбувалося, що ці рашисти могли з ним робити.Олег Юхт, директор харківської телекомпанії АТН: Підняли прикладами, знову кудись повели, схоже, у підвал. Відчуваю через мішок, що навколо повно народу, людей 30. Потім чую нелюдський крик. Я… живу більше як 50 років, служив у радянській армії, журналіст який-не-який — я не можу собі уявити, з якої причини можна видавати такі звуки. Ну не може людина так кричати!!!
Кошмарний крик людини, яку безжально катували рашистські покидьки, сниться журналістові до сьогодні.
