На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Схоже, «русский мир» ще не раз дивуватиме цивілізований світ алогічною поведінкою своїх адептів. Нині в топі чудернацьких новин − пересічні росіяни, ті самі що «можем павтарить».
Та якщо трошки уважніше придивитися до цього натовпу, який рвонув «у Європу» чимдалі від «рідних осин», то не все так просто і смішно виглядатиме.
Про смішне
Вісім років поспіль з усіх «прасок» 90-відсотковий путінський електорат волав про «смерть укропам», виливав тонни ненависті на українців. Аж ось недофюрер вирішив відправити в окопи якихось 300 тисяч «частково мобілізованих». І тут на ще відкритих кордонах ерефії з Фінляндією, Казахстаном, Грузією, Монголією в мить утворилися величезні черги ухилянтів.
Так і хочеться запитати: «А що ж сталося? Не хочемо вмирати у степах Херсонщини? Колінки трусяться від одного вигляду «укропів»? Боїмося Хімрасів і Джавелінів?».
Страх вочевидь не додає росіянам розуму. У соцмережі потрапляють що не день, то смішніші притрафунки, в які вони потрапляють.
Ось, приміром, одна жіночка розповідає про те, як над її синами і чоловіком «познущалися» під час спроби втекти від мобілізації до Грузії.
Цитата: «Тільки що проходили контроль на грузинському кордоні у Верхньому Ларсі!…Чоловіка 51 (рік) і двох синів 26 і 29 (років) відвели в кімнату для допиту на грузинському кордоні, сказали проходити поліграф, інакше не впустять ніяк. Запитання були про ставлення до війни у Грузії, до Криму і СВО. Нам взагалі все рівно на політику!!! Поліграф не пройшли, але найстрашніше, що назад на російському кордоні синам уже видали повістки!!!».
Що називається – тролінг захмарного рівня!
Карма має страшне почуття гумору. Нині ті самі росіяни, що 2008 року кричали «ура!» на честь своїх убивць, тепер намагаються сховатися у Грузії від чергової розв’язаної ними війни. Вони тікають до країни, на якій, нагадаю, 2008 року вони вперше відкрито протестували свої криваві неоімперські плани.
Що цікаво, серед утікачів до Грузії трапляються досить цікаві персонажі, можна сказати – невиліковні. Ось ще один скрін типового рашиста, який не хоче згинути в поляхУкраїни:
«…розвернули на кордоні. Забув відклеїти маленьку z на куті лобовухи. Грузини, ви наступні на денацифікацію».
Ось такі от «пацифісти» нині намагаються виїхати з рф, щоб врятувати свою шкуру, а заодно – рознести по світу вірус рашизму.
Про не смішне
А те, що так буде, − сумніватися не варто. російські пропагандисти-іммігранти і шпигуни під їхньою маскою лише за минуле десятиріччя десятки разів потрапляли в гучні міжнародні скандали, до в’язниць інших країн, ловилися на убивствах, крадіжках, торгівлі наркотиками тощо. «Прості» ж росіяни – кришталево чистий зразок варварства і хамства. З останніх подвигів – спаплюжені проросійськими «z» мури часів Римської імперії в Барселоні.
Навіть за минулі сім місяців 2022 року нам довелося не раз пересвідчитися у «довжині рук» «русского мира»: завдяки проросійським мітингам у найбільших містах Європи; переслідуванням росіянами українських біженців у країнах-членах ЄС; політичним «гойдалкам» щодо підтримки-непідтримки українського спротиву російській агресії; неодноразовим публічним заявам європейських путінферштеєрів на підтримку рф тощо.
Перші ж візові санкції, запроваджені країнами ЄС проти росіян, викликали дике виття і зубовний скрегіт на рф. Ті, хто називає себе російськими лібералами (насправді − ні), влаштували неймовірно потужний буревій на російських інформресурсах, які працюють у західних країнах.Друга порція санкцій – сильно пожвавила риторику втікачів, дехто з них навіть почав порівнювати нинішню росію з концтабором, а себе – з його в’язнями.
Але − навіщо демократіям увесь цей шпигунсько-рашистький натовп?
Нині ж окремі європейські політики знову проголошують необхідність підтримати російських ухилянтів, надати їм притулок у своїх країнах. Зокрема, про готовність зробити це заявили Президент Європейської ради Шарль Мішель, міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес, держсекретар королівства Нідерланди Ерік Ван дер Бург, президент Чехії Мілош Земан.
Заяви ж про готовність прийняти в себе «біженців»-росіян, зроблені урядовцями і політиками Німеччини, особливо контраверсійно виглядають на тлі рішення про обмеження прийому біженців із України.
Не будемо наївними – путін таки намобілізує бажану кількість гарматного м’яса для війни з нами. Ті 300-400 тисяч ухилянтів (їх уже 260 тисяч) які, як прогнозують деякі експерти, встигнуть вискочити за межі росії, не зроблять погоди для російської армії (вважається, що мобресурс рф нині становить 20-25 млн осіб). Проте десятки, якщо не сотні тисяч російської вати, яка надовго осяде в країнах ЄС, особливо в Німеччині, здатні суттєво вплинути на їхній внутрішньополітичний клімат (згадаймо хоча б весняні акції на підтримку війни, розв’язаної рф проти України).
Знову ж таки − особливо це стосується тієї ж таки Німеччини, країни, де трапляється найбільше випадків упослідеження українців за національною ознакою з боку тих таки вихідців із ерефії; де російські спецслужби почуваються, як удома; де кілери з російським паспортом у кишені є мало не елементом природного пейзажу.
У соцмережах уже гуляє чимало світлин та відео, де російські «біженці» під час в’їзду до інших країн зривають похапки «зіги» зі своїх машин. Ті, хто вже опинився у країнах ЄС, пишуть у соцмережах про те, як вони ненавидять і зневажають народи, у яких знайшли прихисток.
Не хочеться бути песимістом, але виглядає так, що внаслідок цієї хвилі «еміграції» з рф по Європі буде «розмазано» мільйони путінців, свідомих рашистів, а ще − штатних пропагандистів кремля та агентів фсб і гру (на тлі жорстких мобзаходів теперішня відкритість кордонів «на виїзд» з рф, не схожа на випадковий недогляд).
І невідомо, яка загроза для цивілізованого світу невдовзі буде більшою – чи рашисти в межах свого географічного ареалу, чи ця «нова діаспора» в серці демократії.
Ілюстрація Сергія Поліщука
